ПЕРСОНІФІКОВАНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ОСВІТНЬОПЕДАГОГІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ СОЦІАЛІСТИЧНІЙ РАДЯНСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ (1930 – 1940 рр.)

Анотація

У статті висвітлюється персоніфікований підхід до вивчення проблеми освітньо-педагогічного прогнозування в Українській Соціалістичній Радянській Республіці періоду 1930 – 1940 рр. Автор наголошує на тому, що аналіз теорії та практики навчання та виховання в умовах різних суспільноекономічних формацій з точки зору персоніфікованого підходу сприяє поглибленню та розширенню світогляду, надає повну інформацію про важливі концепції та системи освіти минулого. У контексті проблеми дослідження автор виокремлює досвід педагогів С. Х. Чавдарова, С. А. Литвинова, П. П. Блонського, Я. А. Мамонтова, О. С. Залужного, С. А. Ананьїна. Загальні питання методики навчання української мови, методики викладання фонетики та граматики, навчання орфографії, пунктуації, методики розвитку мовлення учнів на уроках української мови розробив С. Х. Чавдаров. Вивчення теоретичної спадщини вченого-педагога С. А. Литвинова дозволяє усвідомити минулий досвід з позицій сучасності, виявити його місце у загальному поступовому процесі розвитку вітчизняної педагогічної науки. Основні педагогічні принципи масової неповної середньої освіти на основі політехнізму і зв'язку навчання з працею як чинників соціального розвитку особистості сформулював П. П. Блонський. Особливого значення проблемам естетичного виховання, метою якого вважав розвиток естетичного світовідчуття людини надавав педагог Я. А. Мамонтов. Український педагог, рефлексолог, педолог О. С. Залужний досліджував переважно дитячі колективи, питання дитячих інтересів, шкільної успішності, трудової підготовки в дитячих групах. Трудовому вихованню, вважаючи його важливим чинником економічного розвитку країни й ефективним засобом формування людини головне місце відводив український педагог і психолог С. А. Ананьїн.