ТЕОРІЯ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ: ПОСТНЕКЛАСИЧНИЙ ЕТАП

Анотація

Стаття розглядає важливість розгляду людини як головного суб'єкта освітніх процесів та процесу формування особистості через ціннісний підхід до навколишнього світу, самої себе та інших. Автор стверджує, що людські знання, на відміну від природничих наук, є суб'єктивними, індивідуальними та наповненими екзистенційними значеннями та цінностями. Однак, поточна система освіти часто несумісна з культурою та не сприяє формуванню "світогляду". Стаття підкреслює ідеологічну протиріччя між технократичною (науковою) парадигмою освіти та ідеєю освіти як гуманістичного та культурного явища. Сфера освіти найбільш чутливо реагує на кризові процеси як глобального, так і локального характеру, та виявляє власні ознаки кризи, що утворилася внаслідок розриву між технократичним, сцієнтичним світом і світом культури, світом власне гуманітарного. Обґрунтовано, що прогресивні тенденції розвитку світової спільноти зумовили становлення людиноцентристської освітньої парадигми нового постіндустріального суспільства. Цей напрям повністю відповідає парадигмі як глобального, так і національних вимірів суспільного поступу, що нормативно закладено в багатьох міжнародних документах і правових актах ООН, ЄС, ЮНЕСКО та ін. З’ясовано, що загальновизнаним у науковому дискурсі є положення про те, що наразі спостерігається перехід людства від однієї системи цінностей, що закладалися в європейській культурі Нового часу, яка підняла статус науковотехнічних досягнень людства на вищий п’єдестал знання, відкинувши при цьому ціннісну свідомість на задвірки культури, до нової системи цінностей, яка є співвимірною до людини, її гуманітарної природи та людської екзистенції. Це пов’язано з утвердженням системи цінностей постнекласичної науки й культури, тому завдання полягає в тому, щоб осягнути ціннісну матрицю постнекласичної культури, виокремивши ті цінності, які є співвимірними до гуманітарної сутності людини.