ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ ВИЩОЇ ШКОЛИ
DOI:
https://doi.org/10.32626/2309-9763.2021-31.238-248Анотація
Стаття присвячена розгляду проблеми професійної підготовки вихователя закладів дошкільної освіти, зокрема проблемі формування їх професійно-педагогічної культури в освітньому просторі вищої школи. Єдність і взаємодія особистісних якостей як прояву індивідуальності майбутніх фахівців у галузі дошкільної освіти виступають передумовою ефективної реалізації професійних функцій: гностично-дослідницької, виховної, конструктивноорганізаційної та діагностичної. Важливою складової діяльності педагога є забезпечення комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей. Прояв культури спілкування перебуває у безпосередній залежності від володіння вихователем такими якостями, як товариськість, гнучкість поведінки, стриманість, тактовність, толерантність, делікатність, повага і співчуття. Сучасні вимоги до педагогів потребують оволодіння ними новими інформаційно-комунікаційними технологіями, впровадження нових методів і прийомів роботи у професійній діяльності. З цією метою проводилася спеціальна робота із здобувачами спеціальності 012 «Дошкільна освіта» на практичних заняттях модуля «Використання соціальних мережевих сервісів Web 2.0 у роботі вихователя» із формування у них стійких навичок роботи із блогами: додавати нові записи у створений власний блог, написати доповідь про власне бачення щодо використання блогів у роботі педагога і розмістити її у власному блозі, створення проєкту та його представлення в колективному блозі тощо. Індивідуальні та групові форми роботи створюють комунікативний простір, який надає можливість колективної оцінки процесів і результатів роботи, спостереження за розвитком кожного здобувача вищої освіти й оцінки його вкладу в колективну творчість. Передбачено, що ефективність процесу виховання дітей дошкільного віку з набуття належного соціокультурного досвіду та активізації мовленнєвих компетентностей можливе за певних умов: створення соціокультурного контексту виховання та спілкування суб’єктів освітнього процесу, врахування дитячих інтересів з урахуванням чинників соціального та полікультурного середовища, забезпечення вихователя соціокультурним інструментарієм тощо.