ДІЯЛЬНІСТЬ КУРСІВ ЦЕРКОВНОГО СПІВУ НА ПОДІЛЛІ ЯК СКЛАДОВА ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ. (ЗА МАТЕРІАЛАМИ МІСЦЕВОЇ ПРЕСИ)

Анотація

У статті проаналізовано публікації газет «Подільські єпархіальні відомості» й«Православне Поділля», де міститься інформація про функціонування курсів церковного співу та методику навчання співу на них. Показано, що це був важливийпредмет навчальноı̈програми. Зазначено, що у церковних періодичних виданнях Подільськоı̈ єпархії міститься низка публікацій про важливість навчання церковному співові, про програму церковного співу для курсів й церковнопарафіяльних шкіл, про проблеми підготовки учителів співу, про посібники з навчання співу. В історії становлення музичної освіти на Украı̈ні друга половина XIX століття позначена розгортанням музично-освітньоı̈ роботи. Однією з форм підвищення рівня освіти і покращення знань для викладачів шкіл та училищ були короткотривалі літні курси церковного співу. У статті висвітлено процес функціювання курсів церковного спів у кінця XIX – початку ХХ століття, окреслено ı̈х діяльність як складника системи підготовки музично-педагогічних фахівців. У матеріалах статті схарактеризовано структуру діяльності курсів, систему підготовки вчителів. Зазначено, що одним із перших, хто почав впровадження навчання на курсах церковного співу стало Киı̈вське товариство письменності. Підкреслимо, що саме завдяки ініціативі товариств у цей час з’являються короткотермінові курси хорового церковного та світського співу. Основним завданням короткотривалих літніх курсів церковного співу було ознайомлення малопідготовлених вчителів з най кращими засобами навчання церковному співу та грі на скрипці, з основами теорії музики и організації хорів. У ̆ статті обґрунтовано позитивні йнегативні особливості функціонування курсів., Доведено, що підготовка майбутніх вчителів церковного співу до роботи в школі набула практико-орієнтованого характеру відповідно до змін і вимог тогочасноı̈ дійсності. Інструментарієм дослідження виступив історико-педагогічний, хронологічно-змістовний та біографічний методи. Завдяки залученню цього методологічного інструментарію вдалося досягти визначеної дослідницької мети та проблематизувати тематику дослідження з перспективою її подальшого поглиблення у наступних дослідницьких розвідках.