КОМУНІКАТИВНО-МОВЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОПТИМІЗАЦІЯ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Анотація

У статті розглянуто основні аспекти розвитку правильності мовлення, педагогічні та лінгвістичні умови формування мовленнєвої культури та оволодіння мовленнєвими засобами учнів початкових класів; окреслено шляхи і способи покращення їхньої комунікативної діяльності та удосконалення практичної підготовленості вчителя до роботи з дітьми, важливі напрями реалізації завдань мовленнєвої освіти молодших школярів, сутність методичного підходу до мовної освіти учнів та їхнього мовленнєвого розвитку. Проаналізовано останні дослідження і публікації щодо організації комунікативно-мовленнєвої діяльності учнів початкових класів, визначено мету та завдання статті, методи дослідження. У статті окреслено низку питань, присвячених висвітленню в сучасній лінгводидактичній літературі стану дослідження проблеми розвитку культури спілкування молодших школярів, що дає підстави створювати відповідну систему формування культури мовлення, удосконалювати способи і засоби навчання. Організація комунікативномовленнєвої діяльності учнів залежить від цілеспрямованого пошуку шляхів удосконалення організації рідномовної освіти, свідомого проектування змісту навчання на основі оптимального поєднання традиційних та інноваційних педагогічних технологій, дидактичних методів, прийомів, форм і засобів навчання. Основна увага зосереджена на роботі, спрямованої на формування культури українського мовлення, починаючи з початкової ланки загальноосвітньої школи, оскільки набуті в молодшому шкільному віці лінгвістичні знання та мовленнєві вміння стають підґрунтям комунікативної досконалості та нормативності мовлення. Для засвоєння мовних знань, для оптимізації розвитку культури спілкування молодших школярів, їхніх комунікативних можливостей у рамках методу спостережень над мовним матеріалом зроблено висновки та описано можливі перспективи подальших досліджень у зазначеному напрямі.