Методичні основи аналізу творів графіки у підготовці студентів художніх спеціальностей

Автор(и)

  • Алла Бренюк Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Україна https://orcid.org/0000-0003-4725-3024

DOI:

https://doi.org/10.32626/2309-9763.2025-38-96-108

Ключові слова:

мистецтво, графіка, лінія, рисунок, гравюра, композиція, жанр, студенти художніх спеціальностей

Анотація

Аналіз графічних творів ґрунтується на основних характеристиках графіки як виду мистецтва, таких як: колір, композиція, жанр, сюжет, техніка, вид, стилістика тощо. Завдяки широкому спектру виражальних засобів (лінії, штриху, плями, кольору, крапки), синтезу жанрів, технік і стилів, безмежній варіативності формоутворення графіка, як і живопис, володіє максимальною кількістю художніх можливостей.

За функціональним призначенням графіка поділяється на: станкову, книжкову, газетно-журнальну, афішу, плакат, прикладну, робочу, екслібрис. Функціональне призначення графічного твору впливає не лише на його розмір, але й на вибір сюжету і техніки виконання. За технологією вирізняють друковану графіку і рисунок. Для кожної з них характерні технологічні особливості, які залежать не лише від матеріалів, але й способів і прийомів втілення художнього образу.

Основним виражальним засобом графіки є лінія, яка несе в собі головне емоційне навантаження. Наділена естетичною і змістовною виразністю, вона здатна викликати фізичні, фізіологічні та психологічні відчуття. Інші виражальні засоби графіки (штрих, колір, пляма, і крапка) доповнюють лінію власними характеристиками, які професійний художник обов’язково враховує при створенні художнього твору.

Тематика графічних творів різниться відповідно до жанрів живопису (портрет, пейзаж, натюрморт, сюжетно-тематична композиція тощо), які можуть існувати як окремо, так і у тісному взаємозв’язку. Також існують твори безпредметного графічного мистецтва, що не вписуються у традиційне розуміння «жанру» і не підпорядковуються загальноприйнятій класифікації.

Графіка тісно пов’язана з живописом. Для неї, як і для будь-якого виду мистецтва, властиве поняття композиції, закономірності якої є незмінною основою художньої творчості.

Художня манера яскраво відображає «почерк» художника або цілої епохи. Вона тісно пов’язана зі стилістикою. Стильова специфіка графіки не менш різноманітна, ніж засоби її зображення.

Не зважаючи на широкі виражальні можливості, мова графіки ще більш умовна, ніж живопису.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-05-30

Як цитувати

Бренюк, А. (2025). Методичні основи аналізу творів графіки у підготовці студентів художніх спеціальностей. Педагогічна освіта: теорія і практика, (38), 96–108. https://doi.org/10.32626/2309-9763.2025-38-96-108