Формування естетичної культури майбутнього вчителя музичного мистецтва в процесі інструментально-виконавського навчання

Анотація

У статті проаналізовано наукові підходи до визначення естетичної культури, розглядається проблема формування естетичної культури майбутніх учителів музичного мистецтва в процесі інструментально-виконавського навчання, визначається її сутність у контексті загальної педагогічної культури вчителя, розкривається зміст, висвітлюються й конкретизуються основні її характеристики. Будучи складним системним духовно-функціональним утворенням, естетична культура майбутнього вчителя музичного мистецтва спирається на суспільний досвід естетичного освоєння дійсності та знаходиться в стані динамічного розвитку, основою якого є механізм самоорганізації, побудований на взаємозв’язку найважливіших його компонентів – мотиваційно-ціннісного, когнітивно-аналітичного, творчо-діяльнісного. Ми розглядаємо естетичну культуру як особливу спеціалізовану сферу культури, яка функціонально вирішує завдання інтелектуально-чуттєвого відображення змісту закладеного у музичний твір через художні образи. Як складне явище, естетична культура об’єднує сам процес художньої творчості, зокрема інструментально-виконавське мистецтво, систему заходів із створення, збереження та розповсюдження художніх цінностей музичної культури. У процесі дослідження визначено, що ефективність формування естетичної культури майбутнього вчителя музичного мистецтва в процесі інструментально-виконавського навчання потребує розроблення сукупності таких педагогічних умов: створення умов для оптимальної самореалізації студента, розкриття його індивідуальних можливостей і здібностей, досягнення ним найвищого рівня морально-духовного естетичного розвитку; розвиток аналітико-рефлексивної діяльності в процесі інструментально-виконавського навчання, що має особливо високу цінність для розвитку естетичного світогляду, музичного та художнього смаку майбутнього вчителя музичного мистецтва; фахово-педагогічне спрямування підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва в процесі інструментально-виконавського навчання; формування сприятливого психологічного мікроклімату в процесі інструментально-виконавського навчання студентів, який виступає неодмінною умовою будь-якої творчої діяльності, самореалізації у її контексті.