Дослідження проблематики рухової активності дітей з особливими освітніми потребами в сучасному вимірі

Анотація

Зважаючи на тенденцію перманентного зростання кількості дітей з особливими освітніми потребами у середовищі середньої школи, у роботі розглядається питання реалізації їхньої рухової активності, як чинника належного психофізичного розвитку та здоров’язбереження, що актуалізує означену проблему в зв’язку з тривалими бойовими діями на території України та зміною формату навчання. Мета статті: з’ясувати стан розробленості проблеми щодо рухової активності в реабілітаційному процесі дітей з особливими освітніми потребами у сучасному науковому дискурсі. Методи дослідження: задля реалізації визначених завдань дослідження використовували загальнонаукові методи: аналіз літературних джерел, синтез, систематизацію, індукцію та узагальнення. Результати. З’ясовано, що у наукових розвідок «рухова активність» дітей з особливими освітніми потребами розглядається першочергово як фактор корекції їхнього психофізичного розвитку, усунення наявних відхилень у стані здоров’я, стимулювання росту, корекції психоемоційного стану та забезпечення психічного, фізичного, когнітивного та психосоціального розвитку. Виявлено, що діти з особливими освітніми потребами характеризуються значно меншою участю у руховій активності, порівняно з їхніми однолітками. Установлено перелік численних чинників, які спричинили зменшення рівня рухової активності у дітей з особливими освітніми потребами, як от тривалі карантинні обмеження, порушення звичного режиму навчання, відсутність доступу до спортивних споруд, призупинення роботи поза навчальних гуртків із занять спортом, відсутність фізкультурно-масових заходів, виникнення «віртуальних залежностей», поряд із тривалим використанням електронних засобів комунікацій в освітньому процесі. Доведено, що такі діти стають менш фізично активними з віком, а відтак, відстають в розвитку і стані здоров’я. Виявлено пропозиції щодо досягнення ефективності у забезпечення належного рівня рухової активності дітей з особливими освітніми потребами, у переліку котрих зокрема: ідеї, щодо «розумних змін» навчальної програми, які будуть легкими та корисними у реалізації належного об’єму рухової активності; пропозиції надавати дітям можливості вибирати види рухової активності та підвищувати рівень знань про її важливість та необхідність; думки про застосування інструментів розвитку мотивації дітей з особливими освітніми потребами у процесі залучення їх до систематичної рухової активності.