ОСНОВИ АНАЛІЗУ ТВОРІВ ЖИВОПИСУ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ХУДОЖНІХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Анотація

Аналіз живописних творів ґрунтується на основних характеристиках живопису як виду мистецтва, таких як: колір, композиція, жанр, сюжет, техніка, вид, стилістика тощо. Завдяки широкому спектру кольорового моделювання, ефектному потенціалу світла, синтезу жанрів, технік і стилів, безмежній варіативності формоутворення живопис володіє максимальною кількістю художніх можливостей. За функціональним призначенням живопис поділяється на: монументальний, станковий, декораційний, іконопис, мініатюру. Функціональне призначення живописного твору впливає не лише на його розмір, але й на вибір сюжету і техніки виконання. За технологією вирізняють олійний, акварельний, фреска, вітраж, мозаїка тощо. Для кожної з технік характерні технологічні особливості, які залежать не лише від матеріалів, але й способів і прийомів втілення художнього образу. Основним виражальним засобом у живописі є колір, який несе в собі основне емоційне навантаження, оскільки наділений естетичною та змістовною виразністю, викликає фізичні, фізіологічні, психологічні відчуття. Як і всі виражальні засоби, колір володіє характеристиками, які професійний художник враховує, досягаючи кольорової гармонії. Вибір сюжету спричинив поділ живопису за жанрами (портрет, пейзаж натюрморт, сюжетно-тематична композиція тощо), які можуть існувати як окремо, так і у тісному взаємозв’язку. Також існують твори безпредметного мистецтва, що не вписуються у традиційне розуміння «жанру» і не підпорядковуються загальноприйнятій класифікації. Для творів живопису, як і для будь-якого виду мистецтва, властиве поняття композиції, закономірності якої є незмінною основою художньої творчості. Художня манера відображає «почерк» художника або цілої епохи. Вона тісно пов’язана зі стилістикою. Стильова специфіка живопису не менш різноманітна, ніж засоби його зображення. Не зважаючи на широкі виражальні можливості, мова живопису умовна. Саме розбіжності між реальною дійсністю і художньою картиною, створеними художником і об’єктивно існуючими образами розкривають феномен художньої умовності в образотворенні живописом.