ПЕРСОНІФІКОВАНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ОСВІТНЬО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ СОЦІАЛІСТИЧНІЙ РАДЯНСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ (1920 – 1930 рр.)

Анотація

У статті висвітлюється персоніфікований підхід до вивчення проблеми освітньо-педагогічного прогнозування в Українській Соціалістичній Радянській Республіці періоду 1920 – 1930 рр. Автор доводить, що реформи 20-х років ХХ століття відповідали запитам суспільства, носили націоналкомуністичний характер, були динамічними, зорієнтованими більш широкою мірою на кращий зарубіжний досвід, меншою – на національні традиції, були новаційними, педагогічно спрямованими і політично-ідеологізованими. Дослідник наголошує на тому, що сучасні цивілізаційні виклики, перехід до цифрового типу прогресу загострюють проблему прогнозувальної діяльності в освіті. Особливого значення набуває персоніфікований підхід до вивчення історичного досвіду і наукових концепцій педагогів періоду першої чверті ХХ століття, які є животворним джерелом розбудови й оновлення сучасної вищої школи. Педагог досліджує особистісний досвід видатних діячів історії та культури України, таких як Г.Ф. Гринько, А.С. Синявський, М.О. Скрипник, А.І. Волошин, К.Ф. Лебединцев, О.Ф. Музиченко, М.М. Галущинський, Я.П. Ряппо, М.О. Ленерт, О.С. Залужний, Г.І. Челпанов. Автор дослідження переконує, що проблема освітньо-педагогічного прогнозування є невід'ємною складовою змісту педагогічної освіти, а персоніфікований підхід до її розгляду виступає головною передумовою підготовки педагогічних кадрів на рівні світових стандартів. Дослідник акцентує на тому, що проблема освітньо-педагогічного прогнозування є об'єктивно існуючою, соціально визначальною, що зумовлює позитивну трансформацію ціннісних основ українського соціуму. Учений стверджує, що персоніфікований підхід до вивчення проблеми освітньопедагогічного прогнозування в Українській Соціалістичній Радянській Республіці періоду 1920 – 1930 рр. полягає в обґрунтуванні змісту, визначенні тенденцій та суперечностей прогнозувальної діяльності.