БАТЬКІВСЬКА СПІВПРАЦЯ В СИСТЕМІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ДАНІЇ

Анотація

У статті з’ясовано місце педагогіки партнерства (зокрема в розумінні одного з її ключових аспектів – батьківської співпраці) в системі дошкільного виховання Данії. Зокрема, окреслено шляхи та методи її реалізації в закладах дошкільної освіти, проаналізовано основні форми співпраці з батьками. Актуальність даної проблематики зумовлена там, що сьогодні активне включення усіх учасників освітнього процесу (педагог, дитина, батьки) у реалізацію його спільних завдань та готовність кожного з них брати на себе відповідальність за його результати є визначальним принципом функціонування освітньої галузі України. Водночас, її розвиток та подальше реформування спонукає до вивчення досвіду тих країн, в яких означилися помітні успіхи в освітній сфері, де освіта виступає одним з головних чинників становлення суспільства з високими соціальними стандартами та відповідним рівнем життя. Зокрема, це повною мірою стосується досвіду Данії, де мешкає найщасливіша нація в світі. Положення про батьківську співпрацю є однією з ключових в системі дошкільного виховання Данії. Співпраця з батьками відбувається як на індивідуальному рівні (регулярний обмін спостереженнями та оцінкою здоров’я, добробуту, досвіду, розвитку й навчання кожної дитини між її батьками та закладом дошкільної освіти), так і на груповому (комунікація між педагогами та батьками через батьківську раду). Загалом, акцент робиться на дев’яти основних способах співпраці батьків і працівників денного догляду: 1) щоденний обмін знаннями в ситуаціях, коли батьки приводять дітей до дитячого садка та забирають їх додому; 2) початок роботи та введення (запуск); 3) індивідуальні бесіди з батьками; 4) колективні заходи; 5) волонтерська робота батьків у дитячому садку; 6) цифрова комунікація; 7) перехід до школи; 8) програми навчання батьків; 9) міждисциплінарна співпраця щодо дітей, які перебувають у вразливому становищі. Така співпраця має на меті максимальне залучення батьків в освітній процес. Беручи в ньому участь та здійснюючи постійний діалог з педагогами, батьки отримують необхідну інформацію стосовно життя дитини, її здобутків та проблем. Своєю чергою, максимально інформують педагогічний колектив стосовно дитини (її нахилів, інтересів, проблем) та своїх очікувань, пов’язаних з освітнім процесом.