СПІВПРАЦЯ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ІЗ СТЕЙКХОЛДЕРАМИ ЯК УМОВА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

Анотація

У статті висвітлено проблему співпраці закладів вищої освіти зі стейкхолдерами. Зазначено, що ефективність освітнього процесу залежить від врахування закладом освіти інтересів усіх зацікавлених осіб та його здатності до взаємодії зі стейкхолдерами в зовнішньому та внутрішньому освітньому середовищі. Уточнено сутність поняття «стейкхолдер» як особи або певної групи осіб, які впливають на організацію освітнього процесу закладом вищої освіти й реалізацію освітньої програми зокрема, або відчувають безпосередній вплив освітньої діяльності закладів вищої освіти та спроможні надати пропозиції, рекомендації щодо покращення ефективності освітнього процесу в закладі вищої освіти, підвищення його суспільного статусу та показників. Систематизація наукових праць та досвіду роботи закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку майбутніх педагогів, дали змогу визначити основні групи стейкхолдерів, їхні інтереси та форми співпраці з кожною групою потенційних стейкхолдерів. Відповідно до приналежності закладу вищої освіти, здійснено умовний розподіл стейкхолдерів на два типи: зовнішні та внутрішні. Зазначено, що в межах кожної з визначених груп можливим є диференціювання стейкхолдерів за різними ознаками, наприклад, здатністю до взаємодії, рівнем їхньої компетентності, соціальним положенням, зацікавленістю в удосконаленні освітнього процесу та якості підготовки фахівців і т. ін. Зосереджено увагу на механізмах взаємодії зі стейкхолдерами та формах співпраці закладу вищої освіти з різними групами стейкхолдерів, що дає змогу врахувати не лише потреби галузі, а й регіональні особливості щодо підготовки фахівців, перспективний досвід підготовки відповідних фахівців, впровадити інноваційні освітні та виробничі технології. Висвітлено особливості залучення таких груп стейкхолдерів, як роботодавці й фахівці галузі, випускники, здобувачі вищої освіти, педагогічні та науково-педагогічні працівники інших освітніх та наукових установ (вітчизняних та зарубіжних). Визначено та схарактеризовано основні три підходи до співпраці закладу вищої освіти зі стейкхолдерами: фокусування уваги на інтересах певного стейкхолдера, врахування інтересів основних (ключових) груп стейкхолдерів, урахування інтересів якомога більшої кількості стейкхолдерів. Виокремлено критерії регулювання та узгодження інтересів стейкхолдерів: відповідальності, впливовості, залежності, представництва, поточних та стратегічних намірів. Наголошено на необхідності нормативного врегулювання цього процесу через розроблення та затвердження закладом вищої освіти внутрішніх положень про залучення стейкхолдерів до освітнього процесу.