СУБ’ЄКТНИЙ ПІДХІД У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ-СИРІТ

Анотація

У статті актуалізовано проблему впровадження інноваційних
підходів у вихованні дітей-сиріт в Україні, що перебувають у державних
закладах опіки. Розглянуто основні положення особистісно-гуманістичної
стратегії педагогічної парадигми, роль суб’єкт-суб’єктної взаємодії педагога та
вихованця. Звернено увагу на те, що особистісна парадигма освіти стала
домінуючою в сучасному періоді розвитку українського суспільства, системою
методолого-теоретичних норм і стандартів та аксіологічних критеріїв, що
розкривають характерологічну цілісність освітньо-виховного процесу та
регулюють науково-дослідну та практичну інноваційну педагогічну діяльність.
Особистісна парадигма виховання дітей-сиріт характеризується гуманістичним
контекстом, та передбачає суб’єкт-суб’єктну взаємодію виховних стосунків
(вихователь і вихованець – повноправні суб’єкти педагогічного процесу). 

Окреслено актуальність проблеми аналізу суб’єктного підходу у вихованні
особистості дитини-сироти та можливостей його реалізації в практиці опіки та
виховання державних закладів.
Розкрито теоретико-методологічні основи суб’єктного підходу у вихованні
дитини-сироти в контексті особистісної парадигми на основі аналізу
філософських та психолого-педагогічних досліджень. Виокремлено умови,
дотримання яких забезпечує реалізацію принципу суб’єктності у вихованні
особистості дитини-сироти.
Розглянуто особливості застосування герменевтичного підходу, який глибоко
розкриває шляхи розуміння і прийняття дитини такою, якою вона є. Акцентовано
увагу на важливості включення вихованців у творчу взаємодію з навколишнім
світом, що виявляється в ідеях соціальної творчості, надання можливостей
вихованцям для самостійного прийняття суб’єктивно значущих рішень та
реалізації ними власного вибору. Суб’єктний підхід у вихованні дітей-сиріт у
контексті особистісної парадигми передбачає суб’єкт-суб’єктну взаємодію
педагогів та вихованців, яка повинна функціонувати на гуманних засадах і
визначати своїм пріоритетом розвиток самостійної, ініціативної, відповідальної
та креативної особистості, здатної виступати активним суб’єктом власної
життєдіяльності. Тільки системна реалізація умов, дотримання яких забезпечить
реалізацію принципу суб’єктності у вихованні особистості дитини-сироти
допоможе здійснити ефективну підтримку дітям, що залишилися без піклування
батьків та підвищити успішність виховного процесу загалом.