Контроль рівня сформованості іншомовної компетентності здобувачів вищої освіти в аудіюванні

Анотація

У статті досліджено проблему контролю рівня сформованості іншомовної компетентності в аудіюванні здобувачів вищої освіти в контексті сучасної компетентнісно орієнтованої парадигми іншомовної підготовки. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі іншомовної комунікації в умовах глобалізації, інтенсивного міжкультурного обміну, цифровізації освітнього простору та потребою у формуванні здатності особистості ефективно сприймати, інтерпретувати й використовувати усне іншомовне мовлення в реальних комунікативних ситуаціях. Обґрунтовано, що аудіювання є складним рецептивним, когнітивним і комунікативним видом мовленнєвої діяльності, який передбачає взаємодію перцептивних, мнемічних, аналітико-синтетичних, мовних, мовленнєвих і соціокультурних механізмів. Мета статті полягає у визначенні та науковому обґрунтуванні особливостей організації контролю рівня сформованості іншомовної компетентності в аудіюванні. У межах дослідження уточнено сутність поняття «аудіювання», охарактеризовано види аудіювання відповідно до глибини розуміння аудіотексту, визначено об’єкти, критерії та показники контролю аудитивної компетентності, а також систематизовано методичні підходи до укладання контрольних завдань. У статті розкрито невербальні й вербальні способи контролю аудіювання, зокрема рецептивні та репродуктивні форми перевірки. Акцентовано увагу на доцільності використання завдань множинного вибору, дихотомічного вибору, коротких відповідей, завдань на встановлення відповідності, диктантів із пропусками, а також завдань, спрямованих на розпізнавання емоційного стану мовців за інтонацією, наголосом, тембром голосу й лексичним наповненням. Окремо розглянуто специфіку контролю розуміння співрозмовника в усній інтеракції, що дає змогу оцінювати аудіювання як складник реальної комунікативної взаємодії. Доведено, що ефективний контроль іншомовної компетентності в аудіюванні має ґрунтуватися на принципах валідності, надійності, об’єктивності, автентичності, методичної доцільності та відповідності рівню мовної підготовки здобувачів освіти. Зроблено висновок, що контроль аудитивної компетентності повинен бути спрямований не лише на фіксацію правильних відповідей, а й на діагностику різних рівнів розуміння аудіотексту: загального, вибіркового та детального.