Штучний інтелект як інструмент адаптивності змішаного навчання дорослих у системі післядипломної освіти

Анотація

У статті здійснено теоретичне осмислення й наукове обґрунтування ролі штучного інтелекту як інструменту забезпечення адаптивності змішаного навчання дорослих у системі післядипломної освіти. Актуальність дослідження зумовлена інтенсивною цифровою трансформацією освітнього середовища, поширенням інтелектуальних цифрових сервісів та необхідністю збереження андрагогічної спрямованості освітнього процесу в умовах поєднання онлайн- та офлайн-взаємодії. Доведено, що сучасне змішане навчання доцільно розглядати не лише як форму організації освітнього процесу, а як динамічну адаптивну систему, здатну реагувати на індивідуальні освітні запити, професійний досвід, мотивацію, темп навчання та рівень цифрової компетентності дорослого слухача.

Уточнено сутність адаптивності змішаного навчання дорослих як інтегративної характеристики освітнього процесу, що поєднує психологічні ресурси особистості, педагогічне проєктування змішаного курсу та можливості інтелектуальних цифрових технологій. З’ясовано, що інтеграція штучного інтелекту розширює потенціал змішаного навчання завдяки персоналізації освітньої траєкторії, автоматизованому аналізу навчальних результатів, підтримці рефлексії, розвитку саморегуляції та забезпеченню оперативного формувального зворотного зв’язку. Визначено основні психолого-педагогічні механізми інтеграції ШІ в систему післядипломної освіти: персоналізаційний, діагностично-аналітичний, рефлексивно-метакогнітивний і підтримувально-тьюторський.

Запропоновано авторську AI-орієнтовану модель адаптивного змішаного навчання дорослих, яка структурно охоплює психологічний, педагогічний, технологічний та етичний блоки. Обґрунтовано, що ефективність її функціонування залежить від синергії автономії дорослого слухача, сформованості його цифрової компетентності, педагогічно виваженого проєктування змісту і технологій навчання, а також провідної ролі викладача-тьютора в організації освітньої взаємодії. Акцентовано, що штучний інтелект не замінює викладача, а підсилює можливості індивідуалізації, тьюторського супроводу та диференціації освітнього процесу.

Окреслено основні ризики інтеграції інтелектуальних технологій у післядипломну освіту, зокрема загрозу порушення академічної доброчесності, формування когнітивної залежності від алгоритмічних підказок, імовірність алгоритмічної упередженості та посилення цифрової нерівності. Наголошено на необхідності формування культури відповідального використання ШІ, прозорості алгоритмічних рішень, розвитку критичного мислення дорослих слухачів і дотримання етичних принципів у процесі цифрової трансформації післядипломної освіти.