Педагогічна освіта: теорія і практика

Професійна етика як умова об’єктивного моніторингу якості освіти

Оксана Горбатюк, Світлана Поліщук, Олена Дутко — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовано професійну етику як необхідну умову об’єктивного моніторингу якості освіти в закладі освіти. Актуальність проблеми зумовлена посиленням суспільного запиту на достовірні дані про результати навчання, безпечність і справедливість освітнього середовища, прозорість управлінських рішень та відповідальне використання інформації, отриманої під час внутрішнього й зовнішнього оцінювання. Доведено, що моніторинг якості освіти не може бути зведений лише до збирання статистичних показників, анкетування чи фіксації навчальних результатів, оскільки його об’єктивність залежить від морально-професійної позиції всіх суб’єктів: керівника закладу освіти, педагогічних працівників, експертів, учнів і батьків. Мета дослідження полягає у визначенні змісту, принципів і організаційно-педагогічних умов реалізації професійної етики в процесі моніторингу якості освіти. На основі аналізу нормативних документів, сучасних наукових праць і практики внутрішнього забезпечення якості освіти розкрито сутність понять «професійна етика», «об’єктивність моніторингу», «етична відповідальність суб’єктів оцінювання». Визначено основні етичні ризики моніторингової діяльності: формалізацію процедур, адміністративний тиск, вибіркове тлумачення результатів, конфлікт інтересів, порушення конфіденційності, стигматизацію учасників освітнього процесу та використання даних не для розвитку, для контролю. Запропоновано систему етичних орієнтирів об’єктивного моніторингу, що охоплює доброчесність, неупередженість, прозорість процедур, доказовість висновків, повагу до гідності особистості, конфіденційність, педагогічну доцільність і спрямованість результатів на поліпшення освітнього процесу. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення внутрішньої системи забезпечення якості освіти, підготовки педагогічних працівників до участі в моніторингових процедурах, розроблення локальних етичних регламентів і формування культури академічної доброчесності в закладі освіти.

Використання штучного інтелекту при проєктуванні цифрових освітніх ресурсів

Надія Олефіренко, Віра Андрієвська — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто можливості використання технологій штучного інтелекту для проєктування цифрових освітніх ресурсів. Актуальність дослідження зумовлена активним поширенням цифрових ресурсів на сучасному освітньому ринку та необхідністю їх адаптації до конкретних дидактичних умов, особливостей навчального предмета й індивідуальних потреб учнів. Наголошено, що універсальні цифрові рішення не завжди враховують специфіку освітнього середовища, труднощі сприйняття матеріалу окремими здобувачами освіти та методичні підходи конкретного вчителя. Підкреслено, що розвиток технологій штучного інтелекту розширює інструментальні можливості вчителя, забезпечуючи методичну та аналітичну підтримку під час проєктування освітніх ресурсів. У дослідженні штучний інтелект розглядається не як засіб заміщення педагогічної діяльності, а як інструмент її посилення, що сприяє своєчасному аналізу навчальних потреб учнів, обґрунтованому вибору структурних компонентів ресурсу, моделюванню можливих сценаріїв взаємодії учня з цифровим продуктом та персоналізації навчального контенту. У результаті аналізу сутності діяльності вчителя виокремлено основні етапи проєктування цифрових освітніх ресурсів: цілепокладальний, аналітичний, етап створення структурної моделі, методичний, інструментальний, конструювальний, етап попередньої експертизи, етап апробації та корекційно-рефлексивний етап. Зазначено, що послідовна реалізація цих етапів забезпечує цілісність процесу створення цифрового освітнього ресурсу та підвищує його дидактичну ефективність. Водночас підкреслено провідну роль учителя як суб’єкта проєктування та організатора освітнього процесу, за якої технології штучного інтелекту виступають чинником підвищення якості освіти, а не заміною творчої педагогічної діяльності.

Епістемічна компресія наукового мислення в умовах швидкісного стандартизованого оцінювання: лонгітюдний аналіз тестування з хімії (2008–2025)

Ігор Цигвінцев — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено теоретико-методологічний та лонгітюдний аналіз трансформації операціоналізації наукового мислення в системі високоставкового стандартизованого оцінювання з хімії в Україні упродовж 2008–2025 років. Дослідження охоплює період функціонування зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) та національного мультипредметного тесту (НМТ) і спрямоване на реконструкцію імпліцитної моделі наукового мислення, яка інституціоналізується через структуру тестового інструмента.
У центрі уваги перебуває концепт епістемічної компресії, що визначається як структурне звуження спектра когнітивних та епістемічних операцій унаслідок скорочення тестового формату, часових ресурсів і переходу до цифрового середовища оцінювання. Теоретичне підґрунтя дослідження базується на сучасних підходах до аналізу наукового мислення, концепції валідності конструкту, теорії когнітивного навантаження та дослідженнях зворотного впливу стандартизованого оцінювання на освітню практику.
Методологія дослідження ґрунтується на лонгітюдному контент-аналізі офіційних психометричних звітів Українського центру оцінювання якості освіти за 2008–2025 роки. Розроблено трирівневу модель кодування, яка дає змогу аналізувати тип логічних операцій, характер когнітивної діяльності та ступінь епістемічної автономії, необхідної для виконання тестових завдань. Запропоновано аналітичну модель структурної епістемічної компресії, що пов’язує ємність тестового інструмента з часткою завдань, орієнтованих на багатокрокове пояснювальне міркування та інтерпретацію експериментальних ситуацій.
Результати дослідження свідчать про поступове зміщення епістемічного профілю тестування у напрямі алгоритмічної процедурності та домінування закритих тестових позицій. Встановлено, що скорочення кількості завдань і часу виконання створює ризик дрейфу конструкта хімічної компетентності, за якого інструмент оцінювання зберігає технічну надійність, але трансформує баланс когнітивних операцій, доступних для вимірювання. Отримані результати мають значення для теорії валідності стандартизованого оцінювання, освітньої політики та розвитку природничої освіти в умовах цифровізації.

Гра дошкільника в умовах цифровізації: між традиційною педагогікою та новими освітніми технологіями

Наталія Каньоса — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано особливості гри дошкільника в умовах цифровізації освіти та обґрунтовано можливості поєднання традиційної педагогіки гри з новими освітніми технологіями. Актуальність теми зумовлена активним входженням цифрових засобів у життєвий простір дитини дошкільного віку та потребою зберегти розвивальний потенціал гри як провідної діяльності дошкільника. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування сутності гри дошкільника в цифровізованому освітньому середовищі, визначення потенціалу цифрових технологій для розвитку дитини та окреслення педагогічних умов їх доцільного використання в ігровій діяльності. Методологічну основу дослідження становлять діяльнісний, дитиноцентричний, компетентнісний, системний та інтегративний підходи. У роботі використано методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення наукових джерел, а також контент-аналіз сучасних українських і зарубіжних досліджень із проблеми цифрової гри в дошкільному віці. Встановлено, що цифровізація не усуває гру як провідну діяльність дитини, а змінює її зміст, форми та засоби реалізації. Доведено, що цифрові освітні технології можуть позитивно впливати на пізнавальну активність, мотивацію, творчість, комунікацію та початкову цифрову грамотність дошкільників, якщо їх використовують педагогічно виважено. З’ясовано, що без належного педагогічного супроводу цифрові засоби можуть знижувати якість живої взаємодії, звужувати сюжетно-рольову гру та послаблювати розвивальний потенціал дитячої діяльності. Визначено, що ключовою умовою ефективного поєднання традиційної та цифрової гри є активна роль педагога як фасилітатора, який забезпечує баланс між інноваційністю, безпечністю та віковою доцільністю освітнього процесу. Практичне значення статті полягає в окресленні педагогічних орієнтирів для організації гри дошкільників у цифровізованому середовищі та в можливості використання результатів дослідження у професійній підготовці майбутніх вихователів і в методичній роботі закладів дошкільної освіти.

Формування наскрізного вміння читання з розумінням у початковій школі в умовах сучасних освітніх викликів

Наталія Мєлєкєсцева, Наталія Гудима — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено аналіз проблеми формування читання з розумінням як одного з наскрізних умінь здобувачів початкової освіти в умовах сучасних освітніх викликів. Обґрунтовано значення читання з розумінням як основи функціональної грамотності, критичного мислення та успішного опанування змісту всіх освітніх галузей. Проаналізовано нормативні документи, наукові праці та результати національних і міжнародних моніторингів якості освіти, що засвідчують наявність освітніх втрат у сфері читацької грамотності учнів. Розкрито сутність поняття «читання з розумінням», схарактеризовано труднощі, які виникають у молодших школярів під час роботи з текстом: осмислення змісту, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, інтерпретація та критичне оцінювання інформації. Визначено чинники, що впливають на розвиток читацької грамотності дітей молодшого шкільного віку. Схарактеризовано ефективні стратегії формування вміння читання з розумінням, зокрема метод SQ3R, технологію «Читання та письмо для розвитку критичного мислення», прийом «Щоденник подвійних нотаток», сенкан, систему запитань різних рівнів складності та інші засоби активізації роботи з текстом. Наголошено на важливості диференційованого добору текстів і завдань відповідно до вікових та індивідуальних особливостей учнів. Обґрунтовано доцільність використання цифрових освітніх ресурсів, інтерактивних платформ та інструментів штучного інтелекту для підвищення мотивації до читання й розвитку навичок роботи з інформацією. Підкреслено значення партнерської взаємодії закладу освіти та сім’ї у формуванні читацької культури дитини.

Аналіз фізичної мотивації та сформованості міжпредметних знань учнів (на прикладі 9 класу)

Андрій Домбровський — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовано значення міжпредметної інтеграції як важливого чинника підвищення ефективності освітнього процесу на уроках фізичної культури. Показано, що поєднання теоретичних знань із практичною діяльністю створює умови для глибшого розуміння учнями фізіологічних та механічних процесів, які супроводжують виконання фізичних вправ, що забезпечує інтеграцію змісту фізичної культури з біологією та фізикою. Такий підхід сприяє формуванню усвідомленого ставлення до власного здоров’я, розвитку пізнавального інтересу та підвищенню внутрішньої мотивації до занять. Розкрито діяльнісний, предметно-ціннісний та результативний аспекти формування ціннісного ставлення до фізичної культури, а також роль компетентнісного підходу, який забезпечує розвиток надпредметних умінь, здатність переносити набуті знання у нові навчальні ситуації та формує цілісне бачення взаємозв’язків між різними галузями знань. Розкрито роль компетентнісного підходу, який сприяє формуванню надпредметних умінь, здатності переносити знання у нові навчальні ситуації та забезпечує цілісне бачення взаємозв’язків між різними галузями знань. Для глибшого аналізу мотиваційної сфери учнів визначено структуру мотивації та домінуючі мотиви участі школярів у фізкультурно-спортивній діяльності, зокрема оздоровчі, естетичні, соціальні, змагальні, пізнавальні, емоційні та утилітарні. Представлено результати констатувального етапу педагогічного експерименту, проведеного серед учнів 9 класів, спрямованого на визначення рівня мотивації до занять фізичною культурою та сформованості міжпредметних знань. Встановлено, що у більшості школярів переважає середній рівень мотивації та недостатній рівень інтегрованих знань, що свідчить про потребу у педагогічному впливі, спрямованому на активізацію навчальної діяльності та розширення уявлень про міжпредметні зв’язки. Отримані результати підтверджують доцільність упровадження спеціально розробленої методики навчання на основі міжпредметної інтеграції та обґрунтовують необхідність подальшої реалізації формувального етапу експерименту, спрямованого на підвищення якості уроків фізичної культури, розвиток ключових компетентностей і формування стійкої мотивації учнів до здорового способу життя.

Етапи реалізації організаційно-дидактичних умов інноватизації освітнього середовища на уроках фізичної культури

Микола Натолочений — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті представлено результати експериментально-дослідної роботи, спрямованої на вивчення та перевірку організаційно-дидактичних умов інноватизації освітнього середовища на уроках фізичної культури в закладах загальної середньої освіти. У роботі обґрунтовано необхідність створення таких організаційно-дидактичних умов, котрі забезпечать успішне впровадження інновацій у фізичне виховання, зокрема інтеграцію цифрових інструментів, оновлення змісту навчання, застосування інтерактивних методів та розвиток мотиваційної сфери учнів. Експериментальна діяльність визначається як науково обґрунтований, цілеспрямований і контрольований процес, що дозволяє перевірити ефективність нових технологій та педагогічних рішень у реальних умовах шкільної практики. Дослідження реалізовано у три етапи: підготовчо-аналітичний, констатувальний та формувальний. На першому етапі проаналізовано стан освітнього середовища, рівня інноваційної готовності педагогів, ресурсного забезпечення та навчальних потреб учнів. Проведено системний аналіз наукових джерел, уточнено ключові поняття, визначено методичний інструментарій та сформовано вибірку дослідження (ЕГ – 32 учні, КГ – 28 учнів). На констатувальному етапі встановлено вихідний рівень фізичної мотивації та міжпредметних знань семикласників. Вказано, що формувальний етап був спрямований на впровадження моделі організаційно-дидактичних умов інноватизації освітнього середовища. Результати засвідчили суттєве зростання показників у експериментальній групі, що підтверджує ефективність запропонованої методики. Встановлено, що інноватизація освітнього середовища на уроках фізичної культури є дієвим засобом підвищення навчальної мотивації, розвитку міжпредметних компетентностей та формування позитивного ставлення учнів до фізичної активності.

Аналіз наріжних положень загальної середньої освіти та сприйняття їх суспільством

Олександр Рудик — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

Показано хибність ряду тез, які покладають в основу концепції реформування або діяльності системи шкільної освіти. Мова про такі висловлювання: головне в освіті – не заважати здобувачам освіти самостійно обрати освітню траєкторію узгоджено зі своїми вродженими здібностями; у кожної людини є природне бажання до розумового розвитку; бажано, щоб навчання було максимально комфортним для учня; унаочнення завжди істотно підвищує ефективність навчання; заклади загальної середньої освіти дають (повинні давати) лише ті компетентності, без яких неможливо обійтися у подальшому житті; повноцінна дистанційна освіта виникла як відповідь на пандемію, а її ефективність істотно залежить від використання сучасних ІТ; перехід до 11-річної шкільної освіти дозволив підняти рівень освіти на вищий рівень, або щонайменше зберегти його; академічна свобода (як її тлумачать чинні нормативні акти) дає можливість, змінюючи порядок і глибину вивчення окремих понять, оптимально пристосуватися до особливостей здобувачів освіти й отримати найвищі показники навчання; якщо брати власне проблеми навчання, пандемія і війна породили нові проблеми процесу навчання, яких раніше система освіти не мала; використання в освітньому процесі (закладів загальної середньої освіти) штучного інтелекту (ШІ) істотно підвищить рівень освіти.

Робота містить посилання на первинні дані анкетування щодо істинності перелічених висловлювань, і деяких інших. Наприклад, щодо упорядкування за важливістю таких понять: цінності, розвиток, компетентності; щодо того, яка галузь максимально сприяє розвитку ситуативного мовлення; як дотримуються деяких вимог чинного законодавства щодо освіти. Опрацьовано дані 998 анкет. Для кожної із 7 категорій: вчитель; директор ЗЗСО або його заступник; працівник органу управління освітою; викладач закладу вищої освіти або працівник ОІППО; учень; родич учня; інше і всіх опитаних подано відсоток для певного варіанту відповіді. Прокоментовано відповіді опитуваних щодо розподілу їхніх уподобань чи міркувань щодо загальної середньої освіти.

Проведене дослідження засвідчує, що вже тривалий час існують проблеми, помічені широким загалом. Є широке й окреслене поле для просвітницької та реформатоської діяльності на шляху створення системи освіти як системи самовідтворення нації.

Проблема формування професійно орієнтованої іншомовної компетентності здобувачів вищої освіти в аудіюванні та читанні у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях

Софі Блумгардт — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано стан дослідження проблеми формування професійно орієнтованої іншомовної компетентності в аудіюванні та читанні.

Вивчення вітчизняних та зарубіжних наукових розвідок підтвердило нерозробленість проблеми формування професійно орієнтованої компетентності в аудіюванні та читанні, а також засвідчило доцільність їх інтегрованого розвитку з урахуванням можливостей трансферу навичок і вмінь, доведеної ефективності залучення мультимодальних каналів сприйняття тощо.

Узагальнення результатів проаналізованих досліджень дало змогу визначити низку методичних положень, які доцільно враховувати під час подальшої розробки методики формування професійно орієнтованої німецькомовної компетентності в аудіюванні та читанні майбутніх учителів: урахування мотивів та інтересів студентів; інтегроване формування рецептивних навичок та вмінь; взаємопов’язане навчання рецептивних і продуктивних видів мовленнєвої діяльності; використання автентичних професійно орієнтованих матеріалів; застосування мультимодальних каналів сприйняття при презентації професійно орієнтованої інформації в усній чи письмовій формах; поетапне формування навичок та вмінь аудіювання і читання; розвиток умінь використовувати когнітивні, компенсаторні і метакогнітивні стратегії в аудіюванні і читанні; обгрунтоване залучення цифрових технологій; розвиток навчальної автономії здобувачів вищої освіти в процесі аудиторної та позааудиторної роботи; розвиток рефлексивної самооцінки студентів; поєднання інтенсивного, екстенсивного й автономного аудіювання та читання; організація навчання за моделлю «сприйняття – смислове опрацювання – інтерпретація – використання інформації у професійній комунікації»; науково обгрунтований відбір професійно орієнтованого навчального матеріалу (аудіо та відеофонограми, тексти).

Мотиваційний механізм розвитку прогностичної компетентності майбутнього вчителя математики

Денис Бондаренко, Світлана Золотухіна — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено теоретичне обґрунтування мотиваційного механізму розвитку прогностичної компетентності майбутнього вчителя математики в умовах сучасної професійної педагогічної освіти. Проаналізовано сучасні наукові підходи до проблеми формування професійної компетентності майбутнього вчителя математики та з’ясовано недостатній рівень дослідженості мотиваційного забезпечення розвитку прогностичної компетентності. Розкрито сутність прогностичної компетентності як інтегративної характеристики особистості майбутнього педагога, що поєднує мотиваційний, когнітивний, діяльнісний і рефлексивний компоненти. Обґрунтовано доцільність використання системного, компетентнісного, діяльнісного, особистісно-орієнтованого та мотиваційно-ціннісного підходів у процесі розвитку прогностичної компетентності майбутніх учителів математики. Встановлено, що ефективність розвитку прогностичної компетентності забезпечується поєднанням внутрішньої мотивації студентів, практичної професійної діяльності, педагогічного моделювання та рефлексивного аналізу результатів прогнозування.

Визначено структуру мотиваційного механізму розвитку прогностичної компетентності, яка включає ціннісно-цільовий, когнітивно-орієнтаційний, діяльнісно-практичний, рефлексивно-оцінний та мотиваційно-стимулюючий блоки. Доведено, що реалізація зазначеного механізму сприяє формуванню в майбутніх учителів математики здатності до педагогічного прогнозування, професійної рефлексії, аналізу результатів навчальної діяльності та професійного саморозвитку. Обґрунтовано, що мотиваційний механізм має реалізовуватися як безперервний цикл взаємопов’язаних етапів: усвідомлення значущості прогнозування, створення стимулюючих педагогічних ситуацій, виконання прогнозних завдань, отримання професійного досвіду, рефлексія та посилення мотивації до професійного вдосконалення.

Методичні основи аналізу творів декоративно-прикладного мистецтва для студентів художніх спеціальностей

Алла Бренюк — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто методичні засади аналізу творів декоративно-прикладного мистецтва в контексті фахової підготовки студентів художніх спеціальностей. Актуальність дослідження зумовлена потребою формування у майбутніх фахівців уміння усвідомлено сприймати, інтерпретувати та оцінювати художні твори, розкриваючи взаємозв’язок змісту, форми, матеріалу і технології виконання. Зазначено, що декоративно-прикладне мистецтво поєднує утилітарну та естетичну функції, через що його аналіз потребує інтеграції мистецтвознавчих, технологічних і педагогічних підходів.

Методика мистецтвознавчого аналізу творів декоративно-прикладного мистецтва передбачає поетапне дослідження твору: визначення функціонального призначення, матеріалу і техніки виготовлення; виявлення композиційних закономірностей, принципів орнаменту, колірних і фактурних рішень; осмислення символіки та художньо-образного змісту. Особливу увагу приділено застосуванню загальнохудожніх принципів (пропорційність, ритм, симетрія, гармонія, контраст) і специфічних прийомів, властивих окремим видам декоративного мистецтва.

Визначено, що, на основі якісних характеристик матеріалів й технологій виготовлення, твори декоративно-прикладного мистецтва поділяються на окремі види і підвиди. За домінуючими виражальними ознаками виділяються поліхромна, монохромна, пластичні й ажурно-силуетна групи.

Проаналізовано зв’язок декоративно-прикладного мистецтва з іншими видами мистецтва – скульптурою, живописом і графікою.

Підкреслено, що в освітньому процесі аналіз декоративно-прикладних творів сприяє розвитку у студентів естетичного сприйняття, асоціативного мислення, художнього смаку та професійної рефлексії. Запропоновано методичні орієнтири для проведення аналітичних занять. Зокрема, розроблено орієнтовний зміст аналізу творів декоративно-прикладного мистецтва, побудований на основі головних видових критеріїв.

Результати дослідження доводять, що системний аналіз декоративно-прикладного мистецтва є важливим компонентом підготовки майбутніх фахівців у галузі образотворчого мистецтва, сприяє усвідомленню єдності форми та змісту, розумінню художніх традицій і формуванню цілісного естетичного світогляду.

Методика формування англомовної соціокультурної компетентності студентів закладів фахової передвищої освіти засобами автентичного художнього тексту

Катерина Васильєва, Ангеліна Демчук — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті представлено методику формування англомовної соціокультурної компетентності (СКК) студентів закладів фахової передвищої освіти (ЗФПО) засобами автентичного художнього тексту (АХТ). Актуальність дослідження зумовлена потребою підготовки здобувачів освіти до міжкультурної взаємодії в умовах глобалізації та соціальних трансформацій. Ефективне формування СКК передбачає інтеграцію когнітивного, комунікативного, емоційно-етичного та діяльнісного компонентів, що можливо реалізувати через системне використання АХТ.

Проаналізовано сучасні наукові моделі (Ю. В. Лосєва, Н. Потапенко, Л. П. Рудакова), які пропонують різні варіанти організації роботи з соціокультурним матеріалом. Відзначено значення інтерактивних методів (рольові ігри, дискусії, кейс-метод, культурні капсули), що сприяють розвитку критичного мислення, емпатії та толерантності. Особливу увагу приділено вправам, які забезпечують поступове занурення студентів у соціокультурне середовище: від мотиваційних завдань до аналітичних і рефлексивно-продуктивних проєктів.

Запропонована методика передбачає триетапну організацію роботи з АХТ: предтекстовий (мотиваційний), текстовий (аналітичний) та післятекстовий (рефлексивно-продуктивний) етапи. Такий підхід сприяє розвитку мовленнєвих навичок, формуванню рефлексивного мислення, культурного самовираження та толерантного ставлення до іншої культури. Робота з АХТ забезпечує міждисциплінарний розвиток студентів, поєднуючи лінгвістичну, літературознавчу, культурологічну та педагогічну перспективи.

Практична реалізація моделі ілюструється заняттям на основі оповідання Zadie Smith The Embassy of Cambodia, що порушує теми еміграції, свободи та класової нерівності. Завдяки символічним образам і психологічній глибині текст відкриває широкі можливості для формування мовленнєвої, соціокультурної та критичної компетентності студентів. Запропоновані завдання охоплюють увесь цикл роботи з текстом – від асоціативного входження до глибокого аналізу та рефлексії.

У висновках підкреслено, що поетапна організація навчання на основі АХТ дозволяє реалізувати цілісну методичну систему, яка забезпечує ефективне засвоєння соціокультурної інформації та її практичне застосування в умовах реального міжкультурного спілкування.

Формування іншомовної професійної комунікативної компетентності як система міжособистнісного спілкування майбутнього фахівця морської галузі

Василь Желясков, Людмила Турлак — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

Робота присвячена дослідженню проблеми формування іншомовної професійної комунікативної компетентності майбутніх фахівців морського транспорту як системи міжособистісного спілкування. Актуальність теми зумовлена дедалі більшою глобалізацією морської галузі та, як наслідок, потребою сучасного суспільства у підготовці майбутніх фахівців морегосподарського комплексу, які були б готові до професійної іншомовної комунікації. Оскільки галузь працює в міжнародному і мультинаціональному масштабі, ефективне спілкування іноземною (зокрема англійською, як мовою міжнародного спілкування) мовою має вирішальне значення для успішної професійної діяльності, співпраці, переговорів і розуміння міжнародних правил і норм. Підвищуючи свої навички іноземної мови завдяки пізнавальної роботі, майбутні фахівці морського транспорту можуть краще орієнтуватися в складнощах глобалізації морської індустрії, що призводить до підвищення безпеки, ефективності та конкурентоспроможності. Вирішення цього питання значною мірою залежить від кількох чинників: від закладів вищої морської освіти, для яких додатковими показниками якості освіти є наявність навчальної складової у рамках фахової підготовки та здатності забезпечити належні умови для формування готовності до праці майбутніх фахівців морського транспорту; від реалізації ефективних програм іншомовної підготовки, наявності ресурсів для вивчення мови та включення процесу формування готовності до професійної іншомовної комунікації в навчальну програму морської освіти. Крім того, підтримка та співпраця зацікавлених сторін, таких як судноплавні компанії та міжнародні організації, також може відігравати вирішальну роль у забезпеченні належної мотивації майбутніх фахівців морської галузі до професійної іншомовної комунікативної діяльності.

Особливу увагу слід приділяти вивченню та удосконаленню професійної термінології та її використання у навчальній роботі, а також розвитку міжкультурної обізнаності та навичок спілкування. Реалізація можливостей безперервного професійного розвитку може допомогти забезпечити належну підготовку майбутніх фахівців морської галузі в орієнтуванні у складнощах міжнародного професійного спілкування в морській індустрії. Отже, проблема формування іншомовної професійної комунікативної компетентності майбутніх фахівців морського транспорту у різних формах навчальної роботи перебуває у центрі уваги науковців і потребує подальшого осмислення та пошуку практичних інструментів її вирішення.

Проєктна діяльність як динамічний процес формування мовнокомунікативної компетентності майбутніх фахівців економічної галузі

Станіслав Караман, Ольга Караман, Зінаїда Бакум — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто проєктну діяльність як невід’ємний складник освітнього процесу майбутніх фахівців економічних спеціальностей, а також ефективний дидактичний ресурс формування в них мовнокомунікативної компетентності в процесі вивчення мовознавчих дисциплін. Окреслено вектори реалізації студентських проєктів, зосібна, навчальних, дослідницьких та інноваційних, зорієнтованих на розвиток мовнокомунікативної компетентності як однієї з-поміж визначених загальних компетентностей у фаховій підготовці студентів економічних спеціальностей, міждисциплінарного мислення й особистісного потенціалу.

Констатовано, що проєктна діяльність сприяє інтегруванню академічної освіти в професійний контекст. Обґрунтовано, що інноваційні методи проєктної діяльності дають змогу оптимізувати освітній процес майбутніх фахівців економічних спеціальностей, трансформуючи традиційний підхід до навчання мовознавчих дисциплін на динамічний процес формування мовнокомунікативної компетентності студентів економічних спеціальностей, розвиток їх особистісного потенціалу, гармонійне поєднання особистих інтересів із сучасними професійними орієнтирами, запитами й потребами. Підкреслено значення проєктної діяльності студентів економічних спеціальностей для розвитку в них лідерських якостей, професійного мислення, уміння прогнозувати й аналізувати тенденції в економічній галузі своєї держави у контексті функціювання міжнародної економіки, дотримуючись етикетних стандартів міжнародного рівня, оперуючи стійкими базовими знаннями, критичним мисленням, професійно зумовленими вміннями й навичками прогностичного характеру, мовнокомунікативною компетентністю як маркером високої особистісної адаптивності працівника.

Зміст поняття «мовнокомунікативна компетентніть майбутніх фахівців економічних спеціальностей» у студії розглядаємо як багатовекторний особистісний феномен, що охоплює ґрунтовні мовні знання, вільне оперування терміносистемою з фаху державною мовою й міжнародними стандартами термінології, випрацьовану дискурсивну компетентність, а також спектр особистісних якостей (розвинений емоційний інтелект, стійка мотивація до саморозвитку й професійної самореалізації, здатність до рефлексії).

Використання технологій Snort, Suricata та AI-IDS у практичній підготовці здобувачів освіти за спеціальністю «Кібербезпека»

Олексій Коновалов — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

У процесі дослідження автором проаналізовано можливості використання сучасних систем виявлення вторгнень Snort, Suricata та AI-IDS у практичній підготовці здобувачів освіти за спеціальністю «Кібербезпека». Особливу увагу приділено обґрунтуванню доцільності інтеграції сигнатурних та інтелектуальних систем аналізу мережевого трафіку в освітній процес з метою наближення професійної підготовки до реальних умов функціонування сучасних корпоративних інформаційних систем. Зазначено, що стрімкий розвиток цифрових технологій, поширення хмарних сервісів, Інтернету речей, штучного інтелекту та складних розподілених мережевих інфраструктур супроводжується постійним зростанням кількості кіберзагроз і висуває нові вимоги до професійної підготовки майбутніх спеціалістів з кібербезпеки. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вдосконалення практико-орієнтованої складової освітнього процесу та формування у здобувачів освіти сучасних професійних компетентностей, пов'язаних із виявленням, аналізом і запобіганням мережевим атакам. У роботі розглянуто роль систем виявлення вторгнень у структурі сучасної кібербезпеки, їх використання під час вивчення професійно орієнтованих дисциплін та виконання лабораторних робіт. Детально проаналізовано функціональні можливості систем Snort і Suricata, визначено їх переваги для формування практичних навичок аналізу мережевого трафіку, створення правил детектування атак та роботи із сучасними платформами моніторингу інформаційної безпеки. Окрему увагу приділено інтелектуальним системам AI-IDS, які використовують алгоритми машинного навчання та штучного інтелекту для виявлення поведінкових аномалій і невідомих кіберзагроз. За результатами проведеного дослідження встановлено, що використання Snort сприяє формуванню базових професійних компетентностей у сфері сигнатурного аналізу мережевого трафіку, Suricata забезпечує розвиток практичних навичок роботи з високопродуктивними багатопотоковими системами моніторингу, тоді як AI-IDS створює умови для опанування сучасних технологій машинного навчання та аналізу великих масивів даних у сфері кібербезпеки. Обґрунтовано доцільність комплексного використання зазначених програмних засобів у професійній підготовці майбутніх фахівців, оскільки їх інтеграція дозволяє сформувати цілісну систему професійних компетентностей, необхідних для ефективної діяльності в умовах сучасного цифрового середовища.

Психолого-педагогічні особливості розвитку імпровізаційних умінь студента-інструменталіста в процесі фахової підготовки

Віктор Лабунець, Жанна Карташова — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті здіи снено комплекснии аналіз психолого-педагогічних особливостеи розвитку імпровізаціи них умінь студентів-інструменталістів у процесі фахової музичної підготовки. Обґрунтовано актуальність проблеми в контексті сучасних трансформаціи мистецької освіти, орієнтованої на компетентніснии , особистісно зорієнтовании і творчо-діяльніснии підходи. Проаналізовано наукові погляди вітчизняних і зарубіжних дослідників щодо феномену музичної імпровізації , ї ї ролі у професіи ному становленні музиканта-виконавця та педагогічному процесі. Розкрито психологічні механізми імпровізаціи ної діяльності, зокрема взаємодію музичного мислення, уяви, емоціи но-чуттєвої сфери, інтуї ції та виконавської свободи. Визначено педагогічні умови и методи формування імпровізаціи них умінь у межах індивідуальних, колективних, міждисциплінарних і позааудиторних форм навчання. Акцентовано на інтеграції імпровізації з навичками добору музичного матеріалу за слухом як важливого чинника розвитку цілісної музично-творчої компетентності студента-інструменталіста. Зроблено висновок про доцільність системного и поетапного впровадження імпровізації в освітніи процес закладів вищої мистецької освіти з урахуванням індивідуально-психологічних особливостеи студентів.

Доведено, що формування навичок імпровізації та добору музичного матеріалу за слухом є взаємопов’язаним інтегративним процесом, що поєднує розвиток слухового сприи мання, інтонаціи но-образного мислення та виконавської моторики. Це сприяє підвищенню рівня музичної гнучкості, самостіи ності, інтерпретаціи ної свободи та готовності до різноманітних видів музично-виконавської діяльності.

Узагальнення наукових позиціи і практичного досвіду свідчить, що імпровізація є універсальним інструментом розвитку музично-творчої компетентності студентів, а ї ї системне впровадження у процес фахової підготовки забезпечує гармоніи не поєднання технічного, інтелектуального та емоціи но-образного розвитку маи бутніх музикантів. Перспективи подальших досліджень пов’язані з удосконаленням методик інтеграції імпровізації у міждисциплінарнии освітніи процес, врахуванням індивідуальних когнітивних стилів студентів та використанням сучасних цифрових технологіи у навчанні.

Розробка програми професійної підготовки експертів у галузі освіти в Украї ні: порівняльне дослідження украї нських та польських практик

Ольга Лавро — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

Повномасштабне російське вторгнення в Україну фундаментально дестабілізувало національний освітній ландшафт, водночас каталізувавши нагальність структурних реформ та сформувавши безпрецедентні виклики щодо повоєнного відновлення. Центральним елементом цих системних трансформацій є професіоналізація експертів у галузі освіти – фахівців, на яких покладено функції забезпечення якості, акредитації та педагогічного (консультативного) супроводу. У статті представлено порівняльний аналіз інституційних моделей підготовки та залучення експертів у галузі освіти в Україні та Республіці Польща. Метою дослідження є виокремлення релевантного досвіду зрілої децентралізованої польської системи для концептуалізації адаптивної, кризово-орієнтованої програми підготовки українських фахівців. Методологічно дослідження ґрунтується на порівняльному аналізі нормативно-правової бази, національних стратегій та інституційних звітів, зіставляючи історичні траєкторії та поточні повноваження ключових національних інституцій, серед яких польський Центр розвитку освіти (ORE), а також українські Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) та Державна служба якості освіти (ДСЯО). Результати дослідження виявляють фундаментальну концептуальну дивергенцію: якщо польська система формує експерта насамперед як «ментора» з розвитку, що діє в межах децентралізованої мережі з високим рівнем довіри, то українська модель, детермінована прискореним курсом на євроінтеграцію та імперативом подолання корупційної спадщини, наразі пріоритезує роль експерта як незалежного «аудитора, консультанта». У статті аргументується недоцільність прямого перенесення іноземного досвіду. Натомість пропонується контекстуально чутлива адаптація польської координованої багаторівневої інфраструктури підготовки, модульних екосистем електронного навчання та формалізованих менторських мереж. Зроблено висновок, що будь-яка адаптована українська модель підготовки повинна бути докорінно переосмислена шляхом інтеграції травмо-орієнтованої педагогіки та антикризового менеджменту. Це гарантуватиме, що нова генерація експертів буде здатна не лише імплементувати європейські стандарти акредитації, але й ефективно реагувати на глибокі психосоціальні виклики воєнного часу та повоєнної відбудови освіти.

Професійна підготовка майбутнього педагога до роботи з цифровими технологіями

Олексій Муковіз, Наталія Бахмат — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено комплексний аналіз проблеми професійної підготовки майбутнього педагога до роботи з цифровими технологіями в умовах цифрової трансформації сучасної освіти. Актуальність дослідження зумовлена стрімким розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, розширенням цифрового освітнього середовища, активним упровадженням дистанційного та змішаного навчання, а також зростанням вимог до цифрової компетентності майбутніх педагогічних працівників. Наголошено, що сучасний педагог повинен не лише володіти базовими цифровими навичками, а й уміти ефективно інтегрувати цифрові інструменти в освітній процес, забезпечуючи його інноваційність, інтерактивність і доступність.

У дослідженні проаналізовано наукові підходи до трактування поняття «цифрова компетентність педагога», визначено її структурні компоненти та охарактеризовано міжнародні й вітчизняні підходи до формування цифрової компетентності майбутніх учителів. З’ясовано, що цифрова компетентність є важливим складником професійної компетентності педагога та охоплює здатність працювати з цифровими ресурсами, створювати електронні навчальні матеріали, використовувати онлайн-сервіси, організовувати цифрову комунікацію, забезпечувати інформаційну безпеку й дотримуватися принципів академічної доброчесності.

Особливу увагу приділено аналізу змісту навчальної дисципліни «Цифрові технології в освіті», яка розглядається як важливий компонент професійної підготовки майбутніх педагогів. Визначено основні тематичні напрями дисципліни, серед яких: базова конфігурація сучасного комп’ютера, робота з операційними системами, текстовими та табличними редакторами, створення мультимедійних презентацій, використання ресурсів мережі Інтернет, цифрових сервісів і платформ для організації освітнього процесу. Обґрунтовано значення практичної підготовки здобувачів освіти до використання цифрових технологій у професійній діяльності, розвитку їхніх навичок створення навчального контенту, обробки інформації та організації взаємодії в цифровому освітньому середовищі.

У статті підкреслено, що інтеграція цифрових технологій у систему професійної підготовки майбутніх педагогів сприяє розвитку інноваційного мислення, підвищенню якості освіти, формуванню цифрової культури та готовності до професійної діяльності в умовах цифрового суспільства. Зроблено висновок, що ефективна професійна підготовка майбутніх педагогів повинна мати системний характер і передбачати поєднання теоретичної та практичної підготовки, спрямованої на формування цифрової компетентності як ключової складової сучасної педагогічної діяльності. Перспективами подальших досліджень визначено розроблення ефективних методик інтеграції цифрових технологій у різні освітні дисципліни, а також оцінювання результативності формування цифрової компетентності майбутніх педагогів у процесі професійної підготовки.

Контроль рівня сформованості іншомовної компетентності здобувачів вищої освіти в аудіюванні

Інна Обіход — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено проблему контролю рівня сформованості іншомовної компетентності в аудіюванні здобувачів вищої освіти в контексті сучасної компетентнісно орієнтованої парадигми іншомовної підготовки. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі іншомовної комунікації в умовах глобалізації, інтенсивного міжкультурного обміну, цифровізації освітнього простору та потребою у формуванні здатності особистості ефективно сприймати, інтерпретувати й використовувати усне іншомовне мовлення в реальних комунікативних ситуаціях. Обґрунтовано, що аудіювання є складним рецептивним, когнітивним і комунікативним видом мовленнєвої діяльності, який передбачає взаємодію перцептивних, мнемічних, аналітико-синтетичних, мовних, мовленнєвих і соціокультурних механізмів. Мета статті полягає у визначенні та науковому обґрунтуванні особливостей організації контролю рівня сформованості іншомовної компетентності в аудіюванні. У межах дослідження уточнено сутність поняття «аудіювання», охарактеризовано види аудіювання відповідно до глибини розуміння аудіотексту, визначено об’єкти, критерії та показники контролю аудитивної компетентності, а також систематизовано методичні підходи до укладання контрольних завдань. У статті розкрито невербальні й вербальні способи контролю аудіювання, зокрема рецептивні та репродуктивні форми перевірки. Акцентовано увагу на доцільності використання завдань множинного вибору, дихотомічного вибору, коротких відповідей, завдань на встановлення відповідності, диктантів із пропусками, а також завдань, спрямованих на розпізнавання емоційного стану мовців за інтонацією, наголосом, тембром голосу й лексичним наповненням. Окремо розглянуто специфіку контролю розуміння співрозмовника в усній інтеракції, що дає змогу оцінювати аудіювання як складник реальної комунікативної взаємодії. Доведено, що ефективний контроль іншомовної компетентності в аудіюванні має ґрунтуватися на принципах валідності, надійності, об’єктивності, автентичності, методичної доцільності та відповідності рівню мовної підготовки здобувачів освіти. Зроблено висновок, що контроль аудитивної компетентності повинен бути спрямований не лише на фіксацію правильних відповідей, а й на діагностику різних рівнів розуміння аудіотексту: загального, вибіркового та детального.

Система розвитку професіи них компетентностеи ІТ-фахів: матриця зрілості ролей від джуніора до сеньйора

Любов Карташова, Максим Олейко — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

В статті здійснено комплексний теоретико-практичний аналіз проблеми розвитку професійних компетентностей ІТ-фахівців у контексті трансформації і їхніх ролей від junior- до senior-рівня. Обґрунтовано актуальність упровадження сучасних підходів до оцінювання професійної зрілості працівників ІТ-команд в умовах цифрової трансформації , високої динаміки технологічних змін та зростання вимог до міждисциплінарної взаємодії. Встановлено, що традиційні моделі оцінювання персоналу переважно орієнтуються на технічні знання та продуктивність праці, недостатньо враховуючи поведінкові, комунікаційні, управлінські та лідерські компетентності, які є критично важливими для ефективного функціонування сучасних ІТ-команд. У дослідженні представлено концептуальну модель Role Maturity Matrix (RMM) як інструмент комплексного оцінювання професійної зрілості ІТ-фахівців. Розкрито сутність і структуру матриці, яка охоплює чотири взаємопов’язані блоки компетентностей : технічні (hard skills), поведінкові (soft skills), управлінські компетентності та особистісний розвиток. Охарактеризовано критерії визначення рівнів професійної зрілості ролей , особливості переходу між рівнями Junior, Middle та Senior, а також специфіку інтеграції технічної експертизи, комунікативних навичок, здатності до прийняття рішень, адаптивності та лідерського потенціалу. Особливу увагу приділено аналізу зарубіжних і вітчизняних моделей зрілості, зокрема Capability Maturity Model (CMM), People Capability Maturity Model (P-CMM), Agile- та Scrum-орієнтованих моделей розвитку компетентностей, а також концепціям цифрової зрілості організацій . Визначено, що запропонована модель RMM дозволяє інтегрувати різні аспекти професій ного розвитку ІТ-фахівців у єдину систему оцінювання, забезпечуючи прозорість кар’єрного зростання, об’єктивність оцінювання та формування індивідуальних траєкторій професійного розвитку.

Формування граматичної компетентності здобувачів вищої освіти на основі комунікативного підходу під час вивчення англійської мови

Тамара Пілюгіна — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті розглядається проблема ефективного навчання граматики англійської мови в умовах сучасної іншомовної освіти, де пріоритетним стає формування комунікативної компетентності. Проаналізовано традиційні і сучасні методики викладання граматичного матеріалу та обґрунтовано доцільність використання комунікативного підходу як одного з найбільш результативних способів засвоєння граматичних структур у мовленні.

Метою дослідження є визначення ролі комунікативного підходу у процесі формування граматичних навичок англійської мови, а також виявлення його переваг у порівнянні з традиційними, переважно репродуктивними методами навчання. Підкреслюється, що граматика розглядається не як окрема система правил для заучування, а як інструмент для реального спілкування.

Методологічну основу дослідження становлять аналіз науково-методичної літератури, узагальнення педагогічного досвіду і порівняльний аналіз ефективності різних підходів до викладання граматики. Окрему увагу приділено інтерактивним формам роботи, таким як рольові ігри, діалогічні вправи, ситуативні завдання І комунікативні практики, що сприяють природному засвоєнню граматичних структур.

Доведено, що комунікативний підхід забезпечує більш стійке засвоєння граматичного матеріалу завдяки його інтеграції у реальні мовленнєві ситуації. Здобувачі не лише запам’ятовують правила, а й навчаються автоматично використовувати їх у процесі спілкування. Це сприяє розвитку мовленнєвої активності, зниженню мовного бар’єру і підвищенню мотивації до вивчення англійської мови. Упровадження комунікативного підходу у навчання граматики є ефективним засобом підвищення якості іншомовної освіти.

Перспективи подальших наукових досліджень полягають у більш глибокому вивченні можливостей використання сучасних цифрових технологій у процесі навчання граматики англійської мови за допомогою комунікативного підходу. Особливо актуальним є дослідження ефективності онлайн-платформ, інтерактивних освітніх ресурсів, мобільних застосунків і технологій штучного інтелекту у формуванні граматичної І комунікативної компетентностей.

Науково-творчий компонент у структурі професійної підготовки майбутніх інженерів

Наталія Романчук, Олександр Майборода, Олександр Васильєв, Андрій Фоменко — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

Науково-творчий підхід визначено концептуальним орієнтиром модернізації вищої технічної освіти в Україні, який створює можливості майбутньому інженеру визначати індивідуально важливі творчі цілі та реалізовувати їх для ефективного професійного функціонування протягом життя. Сучасні виклики, що постають перед інженерними фахівцями, проблеми та задачі, які необхідно розв’язувати в процесі професійної діяльності, стають усе більш творчими, тобто такими, які не мають однозначних, шаблонних шляхів вирішення. З огляду на виявлені тенденції, актуальності набуває проблема формування особисті інженерного фахівця з розвиненою потребою у творчій самореалізації в майбутній професійній діяльності.

У статті досліджуються теоретичні засади та практичні аспекти професійної підготовки майбутніх інженерних фахівців до науково-творчої діяльності в галузі промислового виробництва. Професійну підготовку майбутніх інженерів кораблебудівної галузі охарактеризовано як систему науково-творчих умінь студентів-інженерів структурувати технічні, наукові й практичні знання з метою ефективного розв’язання дослідницьких завдань у майбутній професійній діяльності.

Під науковою творчістю розуміємо готовність і здатність майбутнього інженерного фахівця здійснювати цілеспрямовану наукову, дослідницьку діяльність в галузі промислового виробництва. Встановлено, що формування навичок наукової творчості передбачає розвиток творчого потенціалу, наукової культури студента-інженера, його активне залучення до фундаментальних галузевих досліджень.

Результати дослідницької роботи переконливо свідчать, що формування навичок наукової творчості сприяє розвитку індивідуального творчого потенціалу студента-інженера, розвитку винахідницьких можливостей майбутнього технічного фахівця. Ефективність процесу формування науково творчого компоненту підготовки забезпечувалась наступними умовами: застосуванням активних діалогових форм та методів навчальної діяльності; залученням студентів-інженерів до діяльності університетських наукових шкіл. Засвідчили свою ефективність курси з методики технічної творчості та основ наукових досліджень у сучасній інженерії.

Методологічні підходи до підготовки викладачів в сфері освіти дорослих: інноваційні стратегії у контексті післядипломної освіти

Тетяна Калюжна — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто окремі методологічні підходи до підготовки викладачів у сфері освіти дорослих, що набувають особливої актуальності в умовах трансформації післядипломної освіти та зростання потреби у безперервному професійному розвитку. Авторкою розглянуто компетентнісний, акмеологічний, андрагогічний та інтегративний підходи до підготовки педагогічного персоналу в сфері освіти дорослих післядипломної педагогічної освіти, які забезпечують ефективність освітнього процесу та сприяють формуванню компетентностей педагогічного персоналу, здатного працювати з різними категоріями дорослих слухачів. Приділено увагу інноваційним стратегіям, які орієнтовані на розвиток критичного мислення, здатності до самоосвіти та використання цифрових технологій у навчанні дорослих. Наголошено на ролі інтерактивних методів, проєктного навчання, кейс-методів та змішаних форматів, що поєднують очне й дистанційне навчання. Підкреслено значення рефлексивних практик, які дозволяють викладачам осмислювати власний досвід і трансформувати його у професійні інновації. Запропоновано узагальнену модель методологічних орієнтирів використання інноваційних стратегій для підготовки викладачів у післядипломній освіті, яка може бути використана для розробки нових освітніх програм підвищення кваліфікації викладачів у закладах післядипломної освіти, а також як аналітичний інструмент для оцінки ефективності існуючих освітніх програм та формування рекомендацій щодо їх оновлення. У статті окреслено перспективи розвитку післядипломної педагогічної освіти в Україні, зокрема необхідність створення гнучких програм, адаптованих до потреб різних груп дорослих слухачів. Стаття пропонує системне бачення підготовки викладачів у сфері освіти дорослих, де поєднання сучасних методологічних підходів з інноваційними стратегіями виступають ключовим чинником модернізації післядипломної педагогічної освіти та забезпечення її відповідності сучасним суспільним і професійним викликам.

Цифрові ресурси як засіб формування підприємницької компетентності внутрішньо переміщених осіб в умовах неформальної освіти

Ігор Свідерський — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено теоретичний аналіз та обґрунтовано роль цифрових ресурсів як ефективного засобу формування підприємницької компетентності внутрішньо переміщених осіб в умовах неформальної освіти. Актуальність дослідження зумовлена сучасними соціально-економічними викликами, спричиненими воєнним станом в Україні, масштабними процесами внутрішнього переміщення населення та необхідністю створення нових механізмів професійної адаптації й економічної самореалізації ВПО. Установлено, що цифровізація неформальної освіти забезпечує гнучкий доступ до навчальних ресурсів, сприяє розвитку самозайнятості, підприємницького мислення та підвищенню рівня економічної незалежності переселенців.

У дослідженні проаналізовано сучасні цифрові освітні платформи, масові відкриті онлайн-курси, державні цифрові екосистеми та спеціалізовані інформаційно-консультаційні сервіси, які використовуються для розвитку підприємницької компетентності ВПО. Особливу увагу приділено можливостям платформ «Дія.Освіта», «Дія.Бізнес», Prometheus, Google for Business, Projector Foundation, а також міжнародним інструментам діагностики підприємницьких навичок, створеним на основі європейської моделі EntreComp. Визначено, що цифрові ресурси забезпечують поєднання теоретичної підготовки, практичного моделювання бізнес-процесів, дистанційної експертної підтримки та правового супроводу підприємницької діяльності.

Обґрунтовано, що важливими складниками цифрового навчання ВПО є мікронавчання, мобільне навчання та інтерактивні симуляційні технології, які дозволяють адаптувати освітній процес до умов високої мобільності, психологічного стресу та нестабільності життєвих обставин. Доведено, що використання цифрових інструментів сприяє розвитку стратегічного мислення, готовності до ризику, навичок планування, управління бізнес-проєктами та прийняття управлінських рішень. Наголошено, що цифрові ресурси створюють умови для формування індивідуальних освітніх траєкторій і забезпечують доступ до безперервного навчання незалежно від місця перебування особи.

Водночас акцентовано увагу на проблемах цифрової нерівності, недостатнього рівня цифрової грамотності окремих категорій ВПО та необхідності створення системи комплексної підтримки користувачів цифрових освітніх сервісів. Перспективи подальших досліджень пов’язано з розробленням інтегрованої цифрової екосистеми, що поєднуватиме освітні, фінансові, правові та консультаційні ресурси для комплексного супроводу внутрішньо переміщених осіб у процесі професійної реінтеграції та започаткування власної справи.

Готовність викладачів до забезпечення якості освітніх проєктів у контексті європейських стандартів вищої освіти

Ірина Смирнова, Тетяна Житомирська, Інна Скляренко — пт, 29 тра 2026 00:00:00 +0300

У процесі дослідження авторами проаналізовано теоретико-методологічні підходи до забезпечення якості вищої освіти в контексті інтеграції України до Європейського простору вищої освіти, а також сутність і структуру готовності викладачів до реалізації якісних освітніх проєктів. Здійснено узагальнення положень Стандартів і рекомендацій щодо забезпечення якості в ЄПВО, національної нормативно-правової бази та сучасних наукових досліджень, що дозволило визначити ключові напрями професійної діяльності викладачів у системі управління якістю освіти. Зазначено, що готовність викладачів до забезпечення якості освітніх проєктів є інтегративною характеристикою, яка поєднує мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісно-операційний та рефлексивно-аналітичний компоненти. Вона передбачає здатність до впровадження студентоцентрованого навчання, використання доказово-орієнтованих підходів до моніторингу якості, ефективної інтеграції цифрових технологій, дотримання принципів академічної доброчесності і розвитку міжкультурної комунікації в межах міжнародних освітніх проєктів. Актуальність дослідження обґрунтована необхідністю підвищення якості освітніх послуг і забезпечення конкурентоспроможності закладів вищої освіти України в умовах глобалізації, цифрової трансформації та активної участі в міжнародних освітніх ініціативах. Відповідність діяльності викладачів європейським стандартам якості виступає важливою передумовою ефективної інтеграції до ЄПВО та розвитку культури якості в освітньому середовищі. У результаті дослідження встановлено, що ефективне забезпечення якості освітніх проєктів можливе за умови системного розвитку професійних, цифрових і міжкультурних компетентностей викладачів, їхньої активної участі у внутрішніх системах забезпечення якості та застосування аналітичних інструментів для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.