Педагогічна освіта: теорія і практика

Титульні сторінки

Ніна Соколовська — 2024-05-31

Відомості про випуск 36

КЛЮЧОВІ ПРІОРИТЕТИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖЕРА ОСВІТИ

Джинг Ванг — 2024-05-31

У статті акцентується увага на ключових пріоритетах професійної діяльності сучасного менеджера освіти. Аналізуються соціальні тенденції, що мають глибокий вплив на освіту. Наголошується, що збільшення соціального різноманіття вимагає від керівників освіти звертати увагу на багатокультурну освіту, забезпечуючи рівні можливості для кожного студента. Підкреслюється, що підняття цифрових освітніх інструментів та платформ для онлайн-навчання робить освіту незалежною від географічного розташування, і керівники повинні ефективно інтегрувати ці технології для підвищення якості навчання та активності студентів. Зауважується, розвиток освітніх технологій також вимагає від педагогів і керівників постійно поновлювати свої навички для кращої відповіді на освітні потреби цифрової епохи. Аналізуються багатофакторні ролі та обов’язки сучасного керівника. А саме: керівництво та мотивація освітнього колективу; розробка та виконання стратегічних планів; сприяння інноваціям та розвитку навчання. У статті акцентується увага на важливості своєчасної підтримки та дбайливого ставлення до студентів. Підкреслюється, що керівник повинен налагодити всеосяжну систему підтримки психічного здоров’я, включаючи психологічні консультації, освіту з психічного здоров’я. Надаючи підтримку, керівник сприяє створенню позитивного освітнього середовища, що сприяє психічному здоров’ю та успіхам у навчанні студентів; керівник повинен забезпечувати, щоб заклад освіти надавав ефективні послуги академічної допомоги, яка сприятиме студентам у подоланні труднощів у навчанні та плануванні власної кар’єри. У статті робиться наголос на тому, що провідні менеджери освіти повинні відкрито ставитися до змін, одночасно розробляючи гнучкі плани кризового управління. Шляхом активного стратегічного планування та ефективної їх реалізації, керівники можуть в умовах реформ сьогодення забезпечувати високий рівень освітніх послуг. Наголошується на необхідності звертати увагу на обмін досвідом між вітчизняними та закордонними менеджерами освіти; висвітлення, аналіз та використання успішних освітніх практик; виняткове лідерство та стратегічний погляд – як основу успіху університету. Ключовими пріоритетами професійної діяльності сучасного менеджера освіти визначаються: аналіз прогресивного освітнього середовища; розробка та виконання перспективних освітніх планів; інноваційне навчання; базові ціннісні орієнтири; визначення стратегічних напрямів; високий імідж та репутаційні досягнення.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ РІЗНИХ ТИПІВ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ

Богдан Анатолійович Галайбіда — 2024-05-31

Стаття присвячена висвітленню поняття змішаного навчання та його дидактичних можливостей з метою вивчення ефективних моделей переходу з традиційної очної форми навчання до інтегрованої з використанням комп’ютерних технологій і ресурсів. Проаналізовано дефініції змішаного навчання у вітчизняній і закордонній педагогічній науці. Визначено типи реалізації змішаного навчання. З’ясовано, що навчальні курси змішаного навчання розробляються різними способами, починаючи від додавання онлайн-занять до традиційного очного курсу, і аж до узгодження двох освітніх середовищ, інтегрування їх в одну систему і створення окремого курсу змішаного навчання Розкрито педагогічні вимоги до змішаного навчання і визначено, що змішане навчання значною мірою сприяє підвищенню ефективності освітнього процесу, оскільки є гнучкішим, ніж традиційне навчання. У ході змішаного навчання здобувачі формують навички організовувати і планувати своє навчання, активно здійснювати пошук інформації, приймати рішення, самостійно опрацьовувати навчальний матеріал, враховувати свої індивідуальні стилі навчання та особливості засвоєння нової інформації. Змішане навчання мотивує до командної роботи, творчого і критичного осмислення нових знань. Встановлено, що ефективність освітнього процесу в умовах змішаного навчання залежить від готовності здобувачів і викладачів до такої інтегрованої освітньої діяльності, їхнього розуміння особливостей навчального контенту, організації онлайн навчання і його раціонального поєднання з очним навчанням. Тип змішаного навчання залежить від предметного змісту навчання, прагматичної мети навчального курсу і підготовленості викладача і здобувачів до комп’ютерно-опосередкованої взаємодії. Гармонійне поєднання очного і онлайн компонентів вимагає обдуманого планування і врахування особливостей предметного змісту навчання. Результати дослідження можна використовувати для розроблення курсів змішаного навчання з урахуванням дидактичних умов і потреб освітнього процесу.

ОСНОВИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОГО ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ У КОНТЕКСТІ ЗАВДАНЬ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ

Дмитро Анатолійович Дмитрецький — 2024-05-31

У статті обґрунтовується актуальність проблеми осучаснення підходів до економічного виховання здобувачів освіти всіх рівнів у зв’язку з новими соціально-економічними реаліями, а також сучасними викликами, пов’язаними з воєнними діями (економіка під час війни), необхідністю повоєнної відбудови країни. Акцентується увага на тому, що модернізація системи економічного виховання молоді має досліджуватись як через призму економічної політики держави, так і з точки зору динаміки історичного розвитку, тобто напрацьованого досвіду економічного виховання, що містить фіксовані національні традиції, ефективні освітні практики, які пройшли випробування часом і ідентифікують національні особливості українців. У статті подано результати аналізу трактування сутності економічного виховання різними ученими, визначено спільні ключові позиції щодо комплексу необхідних економічних знань, практичних умінь, які визначають здатність їх використовувати у конкретних ситуаціях, особливостей економічного мислення та економічної свідомості та економічно значущих якостей особистості. Зазначені позиції аналізуються у контексті актуальних завдань економічного виховання. Зроблена спроба порівняльного аналізу сутності, цілей та змісту економічного виховання здобувачів освіти кінця ХХ – початку ХХІ століття та сьогодення, виявлення його ключових позицій та динаміки їх розвитку в ретроспективі. Усе це в комплексі дає можливість досліджувати політику, концепти, зміст та технології економічного виховання в системі освіти періодів радикальних соціально-економічних змін, пов’язаних з ними викликів, а відтак і відповідних реформ в системі освіти, що обумовлені як актуальною соціально-економічною ситуацією, так і історичними передумовами у комплексі цінних надбань та проблем з властивими для них наслідками.

РОЗВИТОК КОНЦЕПЦІЙ ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ З КІНЦЯ XX ДО ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ

Дмитро Сергійович Крамар — 2024-05-31

У статті акцентується увага на розвитку ідей військовопатріотичного виховання у педагогічній думці кінця ХХ початку ХХІ ст. Підкреслюється, що патріотичне виховання грає важливу роль у зміцненні національної єдності, формуванні громадянської свідомості та участі у важливих соціокультурних та політичних процесах. Військово-патріотичне виховання – це система заходів, спрямованих на формування патріотичних почуттів, громадянської відповідальності та готовності до захисту своєї країни серед осіб, які перебувають у віці виховання (школярі, студенти тощо). Основна мета цього виховання − виховання покоління, яке любить Україну, розуміє її історію, цінності та готове взяти на себе відповідальність за її долю та безпеку. Розглядають концептуальні та методологічні аспекти педагогічного підходу до військово-патріотичного виховання, висвітлюючи його значення у відновленні та підтримці національної ідентифікації. Зазначається, що військово-патріотичне виховання в педагогічній думці розглядається як комплекс заходів, спрямованих на формування патріотичних почуттів, готовності до захисту рідної землі та розвитку військово-спортивних якостей серед учнів. Такий підхід має свої віддзеркалення у педагогічних концепціях та методиках виховання. Окремо, звертається увага на періодизацію ідеї військово-патріотичного виховання в педагогічній думці упродовж кінця ХХ ст. та початку ХХІ ст. Акцентується увага на важливості військово-патріотичного виховання в контексті російсько-української війни та європейської інтеграції України. Робиться висновок про необхідність системного та комплексного підходу до військово-патріотичного виховання, щоб забезпечити сталість національних цінностей, зміцнити обороноздатність та сприяти активній участі України в процесах європейської інтеграції. Дослідження аспектів військово-патріотичного виховання в українському науковому дискурсі дозволяє враховувати специфіку історичного досвіду України, важливі моменти в боротьбі за незалежність та значення патріотизму в умовах сучасної глобалізації. Висновки дослідження мають важливий потенціал для впровадження практичних рекомендацій у сферу освіти та педагогіки, спрямованих на підвищення ефективності військово-патріотичного виховання в сучасному освітньому середовищі.

МЕНЕДЖМЕНТ ЯКОСТІ ОСВІТИ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ: СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ

Юрій Віталійович Ямполь — 2024-05-31

У статті розглянуто актуальні питання менеджменту якості освіти в закладах загальної середньої освіти з соціально-економічної перспективи. Автор визначає основні аспекти становлення менеджменту якості, надаючи визначення якості освіти як абсолютного стандарту, відносного поняття та категорії, яка відповідає вимогам, потребам і нормам. Основна увага приділена соціально-економічним аспектам менеджменту якості, що включають аналіз різних підходів до визначення якості освіти, зокрема в контексті загальної середньої освіти. Відзначено, що діяльність закладів освіти, заснована на принципах загального управління якістю освіти, сприяє постійному підвищенню якості освітнього процесу. Принципи загального управління якістю освіти передбачають систематичний підхід до вдосконалення навчального процесу, що охоплює всі аспекти функціонування закладів освіти, від організації освітнього процесу до взаємодії з соціальноекономічним середовищем. Визначено соціально-економічні аспекти менеджменту якості та проведено аналіз різних підходів до визначення якості освіти, зокрема в контексті загальної середньої освіти. Відзначено, що діяльність закладів освіти, що базується на принципах загального управління якістю освіти, сприяє постійному підвищенню якості освітнього процесу. Також в статті детально проаналізовано роль закладів загальної середньої освіти у соціально-економічному розвитку регіонів. Зокрема, розглянуто взаємозв'язок між розвитком ринку праці та менеджментом якості освіти, ілюструючи це за допомогою відповідної таблиці. Зміст статті ставить перед собою завдання висвітлити не лише основні аспекти менеджменту якості освіти, але й дослідити їхні соціально-економічні взаємозв'язки в контексті загальної середньої освіти в Україні. Здійснений аналіз та подальші дослідження можуть слугувати важливим внеском у розуміння та вдосконалення системи освіти в країні. Дослідження не лише підкреслює значення якості освіти як фундаментального чинника соціально-економічного розвитку, але й надає практичні рекомендації щодо впровадження ефективних стратегій управління якістю в закладах загальної середньої освіти. Ці рекомендації можуть стати основою для розробки нових підходів до управління освітнім процесом, що відповідають сучасним вимогам та очікуванням суспільства.

РОЗВИТОК ДЕМОКРАТИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНСЬКІЙ СОЦІАЛЬНОПЕДАГОГІЧНІЙ ДУМЦІ: ЕТАПИ ТА ФОРМУВАННЯ

Богдан Валерійович Ящук — 2024-05-31

У статті акцентується увага на етапах формування та розвитку демократичної освіти в українській соціально-педагогічній думці. У контексті трансформації освітньої системи та впровадження принципів демократії, автор розглядає важливі етапи цього процесу та визначає ключові аспекти, які впливають на формування громадянської свідомості та активної громадянської участі. Підкреслюється, що демократична освіта — це підхід до навчання та виховання, спрямований на розвиток громадянської компетентності, відкритості до різноманіття, критичного мислення та активної участі учасників освітнього процесу у формуванні рішень та громадянському житті. Основна ідея демократичної освіти полягає в тому, щоб створити сприятливий контекст для розвитку громадян, які розуміють і цінують принципи демократії та готові активно приймати участь у громадянському суспільстві. Зазначається, що основні аспекти демократичної освіти включають громадянське виховання, розвиток громадянських та соціальних компетентностей, створення відкритого середовища для обміну ідеями та думками, а також активне залучення учасників освітнього процесу до прийняття рішень та управління освітніми справами. Звертається увага на те, що становлення демократичної освіти в Україні слід вважати актуальним саме від її незалежності, що є ключовим етапом у розвитку сучасного освітнього простору. Незалежність України відкрила нові можливості для трансформації системи освіти від авторитарних структур до демократичних принципів. У відповідь на виклики сучасного світу та глобалізації, демократична освіта стала необхідною для підготовки громадян, здатних адаптуватися до змін, критично оцінювати інформацію та приймати обґрунтовані рішення. Цей підхід сприяє розвитку особистості, яка розуміє свої права та обов’язки, активно взаємодіє у громадському житті, та цінує принципи демократії. Підкреслюється, що етапи становлення демократичної освіти в Україні включають період реформ після отримання незалежності (початок 1990-х), систематичні зміни на початку 2000 років з переглядом навчальних підходів, легалізацію громадянської освіти, активізацію міжнародного співробітництва та впровадження стандартів Європейського освітнього простору. Сучасні тенденції включають розвиток критичного мислення та громадянської відповідальності, а також використання інноваційних методів для підготовки учнів та студентів до активної участі у глобальному суспільстві.

ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ КУРСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ З ПРАКТИКУМОМ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Ганна Петрівна Волошина — 2024-05-31

У статті порушується актуальна проблема, що торкається особливостей вивчення української мови з практикумом у початковій школі й передбачає формування у здобувачів освіти нормативного мовлення. Насамперед – це поглиблення знань з лексичних, фразеологічних, орфоепічних, орфографічних, словотвірних, морфологічних, синтаксичних, пунктуаційних, стилістичних норм. У статті ретельно проаналізовані особливості усталених норм, показана роль і значення їх у розвитку мовленнєвих навичок здобувачів вищої освіти; причини виникнення помилок та вказані шляхи їх запобігання. Показана роль і значення опанування основних правил милозвучності української мови. Детально проаналізовані стилістичні норми, особливо художній стиль, оскільки він є домінуючим у вивченні української мови у початковій школі. У статті визначено умови, які при оптимальному поєднанні лекційних і практичних занять сприятимуть формуванню у здобувачів освіти знань про український правопис, який базується на наукових і лінгвістичних принципах; допоможуть опанувати усні й писемні норми; розвинуть уміння поєднувати теоретичні знання з практичними потребами. Особлива увага приділяється матеріалу, який вивчається у початковій школі, що сприятиме формуванню базової правописної компетентності через поглиблення знань розділів шкільного курсу української мови. Для ефективного засвоєння пропонується використання таблиць, які допомагають зосередити увагу на найсуттєвішому, полегшують засвоєння орфоепічного й орфографічного матеріалу. Пропонується також застосування таблиць, де є зіставлення, порівняння матеріалу, що полегшує використання аналізу й синтезу при вивченні певних мовних явищ. Ключові слова: початкова школа, практикум, таблиця, нормативне мовлення, орфоепія, орфографія, спрощення, чергування, уміння, навички.

НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ: СКАНДИНАВСЬКИЙ ДОСВІД

Ірина Олександрівна Газіна — 2024-05-31

У статті з’ясовано особливості навчання основам математики у системі дошкільної освіти скандинавських країн. У контексті реалізації цього завдання автор акцентує увагу на місці навчального компоненту в освітньому процесі скандинавських закладів дошкільної освіти, зокрема – формування математичних знань та уявлень. Також окреслено основні принципи, на яких ґрунтується ця робота. Актуальність цієї проблематики зумовлена тим, що сьогодні, в умовах подальшого реформування вітчизняної системи освіти, важливим для нас є європейський освітній досвід. Його врахування, а також підвищення якості української системи освіти до європейського рівня спрямовують нас на всебічне вивчення методів та форм роботи зарубіжних колег, використання їх у формуванні нової української освітньої моделі. Сьогодні у скандинавських країнах намітилася тенденція до відмови від класичної системи, коли в закладах дошкільної освіти приділялася увага лише догляду та іграм з дітьми. Ознакою цього стала розробка та впровадження програм, які орієнтують педагогів на включення в освітній процес закладів дошкільної освіти навчального компоненту, зокрема й математичного змісту. Водночас самі принципи реалізації навчального компоненту демонструють прагнення максимально зберегти кращі досягнення класичної системи дошкільної освіти, у центрі якої знаходиться сама дитина і де головним завданням є створення умов для того, щоб діти отримували можливість бути просто дітьми. Тому навчальна діяльність (у цьому випадку говоримо про навчання основам математики) включена у повсякденну дитячу діяльність, основу якої складає гра. При цьому важливою є роль педагога та відповідного навчального середовища. Останнє є ключовим поняттям у фундаменті скандинавської системи освіти.

ЕКОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Ірина Анатоліївна Дорож — 2024-05-31

В сучасному світі виникає все більше проблем, пов’язаних із здоров’ям та екологією, що вимагає від нас уваги до питань збереження навколишнього середовища та здоров’я. Одним із ключових аспектів збереження здоров’я та екології є формування здоров’язбережувальної компетентності молодших школярів. У статті проаналізовано проблему формування у молодших школярів здоров’язбережувальної компетентності засобами екологічної освіти. Сучасні умови реформування галузі освіти мають значний вплив на здоров’я підростаючого покоління. Здоровий спосіб життя розглядається не тільки як важливий соціальний та індивідуальний ресурс, а й як провідний показник прогресу суспільства, ознака гармонійного й комфортного середовища для особистісного самовираження громадян. За результатами проведеного дослідження визначено умови та педагогічні принципи формування здоров’язбережувальної компетентності під час засвоєння екологічних знань, зокрема способом інтеграції освітньої діяльності. Виявлено, що теоретичний матеріал про основні поняття та принципи екології, рівні організації живої природи, взаємодію компонентів екосистем, антропогенний вплив, стратегії збереження та охорони природи, екологічні проблеми та їх вирішення слугують виробленню норм поведінки серед природи; культивування в молодших школярів шанобливого ставлення до навколишнього середовища; розвиток та формування екокультурної особистості; формування здатності застосовувати знання і уміння, спрямовані на збереження здоров’я – свого та оточуючих. Шляхом упровадження спеціальних навчальних програм і заходів, спрямованих на підвищення екологічної обізнаності та розвиток здатності до ведення здорового способу життя, можна досягти значного покращення у цій сфері. Проаналізовано підходи до формування здоров’язбережувальної компетентності через екологічну освіту, досліджено методи та стратегії, які можуть бути ефективними у роботі з молодшими школярами, а також надано практичні рекомендації для вчителів і закладів освіти.

ВИКОРИСТАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ

Галина Анатоліївна Білецька — 2024-05-31

У статті висвітлено результати експериментально-дослідної роботи, проведеної з метою перевірки ефективності використання здоров’язбережувальних технологій на уроках біології. Дослідження здійснювалося у закладах загальної середньої освіти міста Хмельницького. В експериментальній роботі брали участь 220 учнів 7 – 9 класів і два вчителя біології. Для проведення експерименту були виділені контрольні та експериментальні групи учнів. В експериментальних групах на уроках біології використовувалися здоров’язбережувальні технології. У контрольних групах навчальний процес здійснювався за традиційною системою. Впровадження здоров’язбережувальних технологій передбачало такі етапи: етап цілепокладання, процесуальний етап, діагностичний етап. Основною ціллю використання здоров’язбережувальних технологій на уроках біології було формування здоров’язбережувальної компетентності, складниками якої є когнітивний, мотиваційно-ціннісний і діяльнісний компоненти. Під час процесуального етапу реалізації здоров’язбережувальних технологій використовувалися можливості змісту навчального матеріалу, застосовувалися інтерактивні методи навчання і проєктний метод. Для діагностування результатів використання здоров’язбережувальних технологій на уроках біології визначено критерії і рівні сформованості в учнів здоров’язбережувальної компетентності. Обробка експериментальних даних здійснювалась методами математичної статистики (критерій Пірсона χ2). У результаті узагальнення результатів експериментально-дослідної роботи з’ясовано, що в експериментальних групах, порівняно з контрольними групами суттєво збільшився відсоток учнів високим і достатнім рівнями сформованості здоров’язбережувальної компетентності, натомість зменшився відсоток учнів із середнім і низьким рівнями сформованості здоров’язбережувальної компетентності. Це свідчить про ефективність використання на уроках біології здоров’язбережувальних технологій.

ІСТОРИЧНИЙ ОНЛАЙН-КВЕСТ ЯК ІННОВАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ ПОЗАНАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗІ ЗДОБУВАЧАМИ ОСВІТИ ПОКОЛІННЯ ЗУМЕРІВ

Ігор Анатолійович Коляда — 2024-05-31

У статті висвітлено основні аспекти квесту як інноваційної технології у організації позанавчальної діяльності здобувачів освіти нового покоління в умовах Нової української школи. Автори статті наголошують на тому, що у сучасних дітей та молоді, яких називають поколінням зумерів, викликатимуть більше зацікавлення та бажання активної участі вже не традиційні, а інноваційні форми організації позанавчальної роботи з активним використанням комп’ютерів. Квест є однією з інноваційних технологій у навчанні та позанавчальній роботі з історії. За своєю суттю квест – це рольова командна гра, яка спрямована на розвиток пізнавальної та дослідницької діяльності здобувачів освіти, розвиток у них аналітичного, логічного та критичного та творчого мислення. У процесі виконання квесту здобувачі освіти використовують сайт в Інтернеті, виконуючи конкретну навчальну задачу. Методологічні засади дослідження ґрунтуються на таких принципах науковопедагогічного дослідження, як принцип постійного вивчення педагогічного явища;принцип цілісного вивчення об'єкта освіти. В процесі дослідження авторами було використано методи аналізу та порівняння, зокрема, аналіз науково-педагогічних публікацій та літературних творів українських авторів, присвячених проблемі використання організації позанавчальної роботи, використанню у ній інноваційної технології квест, творчій діяльності видатного українського митця О. Довженка. Наукова новизна статті полягає у тому, що авторами було обґрунтовано перспективність використання технології онлайнквест у роботі зі здобувачами освіти нового покоління зумерів та наведено конкретні методичні рекомендації щодо організації історичного онлайн-квесту, присвяченому творчій діяльності О. Довженка. В процесі дослідження проблеми автори статті дійшли висновку, що використання вчителями історії у своїй позанавчальній діяльності інноваційної технології онлайн-квест, сприяє створенню атмосфери командної роботи та активного творчого пошуку здобувачами освіти. У поєднанні з використанням інформаційних ресурсів Інтернету це допомагає здобувачам освіти нового покоління зумерів розвивати свої навчальні компетентності, необхідні для поглиблення рівня знань з історії, надає можливість найповніше розкривати свої дослідницькі здібності, відчувати інтерес до вивчення предмета.

МІЖНАРОДНА АКАДЕМІЧНА МОБІЛЬНІСТЬ ЯК ПЛАТФОРМА ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ВОЛОДІННЯ ІНОЗЕМНИМИ МОВАМИ

Наталія Валеріївна Бахмат — 2024-05-31

У статті розглянуто дієві механізми впливу міжнародної академічної мобільності на покращення якості володіння іноземними мовами здобувачами вищої освіти та науково-педагогічними працівниками, зокрема у Кам’янецьПодільському національному університеті імені Івана Огієнка. З’ясовано ступінь достатньої зацікавленості та/або належної здатності до навчання здобувачів КПНУ в умовах міжнародної академічної мобільності шляхом аналізу проведеного опитування. Визначено інституційний потенціал впровадження міжнародної академічної мобільності у К-ПНУ, а також досліджено характеристики освітньо-наукового середовища К-ПНУ як платформи забезпечення володіння іноземними мовами у контексті якісних та кількісних показників міжнародної академічної мобільності, участь у якій потребувала конкуретноспроможності щодо достатнього рівня володіння іноземними мовами (англійською, німецькою, польською) та успішно реалізувалась для переважної більшості спеціальностей К-ПНУ у межах Програми ЄС Еразмус+. Продемонстровано ефективну діяльність К-ПНУ щодо реалізації завдань Стратегії інтернаціоналізації, яка має на меті активізувати створення та впровадження спільних із зарубіжними партнерами освітніх і наукових проєктів та програм, і як результат – підвищувати якість іншомовної підготовки фахівців, що відкриває можливості обміну досягненнями національних освітніх установ на глобальному полі професійної реалізації, розвитку наукового потенціалу та значно пришвидшує входження ЗВО України у європейські освітні та економічні процеси як активних учасників. Програмам міжнародної академічної мобільності в реалізації цих амбітних завдань, які мають стати однією з фундаментальних платформ мотивації щодо вивчення іноземних мов здобувачами вищої освіти, надано особливі інструменти заохочення.

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ МЕНЕДЖМЕНТУ В ЦИФРОВОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Наталія Валеріївна Бахмат — 2024-05-31

У статті досліджуються ключові етапи та принципи підготовки майбутніх бакалаврів менеджменту до професійної взаємодії в умовах цифрового середовища. З огляду на швидкий розвиток цифрових технологій та їх вплив на всі сфери діяльності, виникає необхідність у фахівцях, які володіють сучасними знаннями та навичками для ефективної роботи в нових умовах. Автори розглядають комплексний підхід до підготовки майбутніх бакалаврів менеджменту в умовах ЗВО, що включає ознайомлення з основними цифровими технологіями, опанування новітніх ринкових технологій, розвиток комунікативних та аналітичних навичок, а також практичне застосування знань через стажування та проєкти. Особливу увагу автори статті приділяєть важливості міждисциплінарного підходу, що об’єднує знання з різних галузей, таких як інформаційні технології, маркетинг та фінанси. Таким чином можна забезпечити всебічну підготовку студентів та їхню готовність до вирішення комплексних завдань у професійній діяльності. Автори також наголошують на значенні гнучкості та адаптивності, які є необхідними для швидкої адаптації до нових цифрових тенденцій та технологій. Окрім того, велика увага приділяється інтеграції навчання з реальними бізнес-практиками. Це дозволяє студентам отримати практичний досвід і зрозуміти, як цифрові технології можна використовувати на практиці. Такий метод не тільки допомагає краще засвоїти інформацію, але й допомагає створити професійні зв’язки, які можуть бути корисними в майбутньому працевлаштуванні. У статті підкреслюється важливість постійного вдосконалення знань та безперервного навчання. Це включає участь у семінарах, курсах підвищення кваліфікації та активне стеження за новими розробками в галузі цифрових технологій. Автори роблять висновок, що лише комплексний підхід до підготовки бакалаврів менеджменту, який включає як теоретичні знання, так і практичні навички, а також розвиток м’яких навичок, дозволить сформувати висококваліфікованих фахівців, здатних успішно працювати в умовах сучасного цифрового середовища.

ПРАКТИКО-ОРІЄНТОВАНЕ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦВА ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ДИСТАНЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Людмила Миколаївна Воєвідко — 2024-05-31

Підготовка сучасного ефективного вчителя вимагає нових підходів до організації освітнього процесу в закладах вищої освіти онлайн та офлайн. Реформування освітнього середовища передбачає готовність вчителя музичного мистецтва здійснювати якісну та успішну діяльність в закладах загальної середньої освіти із здобуття учнями предметних компетентностей у галузі мистецтва. В статті висвітлено основні вимоги до провадження практикоорієнтованого навчання здобувачів вищої освіти. Окреслено важливість формування практичних вмінь та досвіду на умовах якісного засвоєння теоретичного контенту освітніх компонент здобувачами. Охарактеризовано роботу з методики навчання музичного мистецтва з позицій практикоорієнтованого навчання. В статті висвітлено важливість в практикоорієнтованому навчанні індивідуальних навчально-дослідних завдань здобувачів, що спрямовані на формування у них здатності до самостійного історико-педагогічного аналізу, виявлення педагогічних ідей, актуальних для сучасного розвитку навчання учнів мистецтва в Україні. У застосуванні практико-орієнтованого навчання безумовним пріоритетом є саме діяльність, організована і здійснювана з наміром отримати намічений результат (програмні результати навчання), тобто знання, вміння, навички та сформовані компетентності здобувачів вищої освіти згідно освітньо-професійних програм. У розвідці зазначається, що робота на платформі модульного об’єктно орієнтованого навчального середовища дозволяє активізувати засоби інфокомунікації для інтерактивної взаємодії усіх учасників освітнього процесу та забезпечення контролю виконання різних видів навчальної діяльності: електронної пошти, чату, форуму; тестів для самоконтролю, поточного та підсумкового контролю тощо. Тобто платформа надає можливості елементів інформаційного обміну між викладачем і здобувачами вищої освіти, адже МОODLЕ – динамічне навчальне середовище, орієнтоване насамперед на організацію взаємодії між викладачем та студентами, хоча підходить і для організації традиційних дистанційних курсів, а також підтримки очного навчання здобувачів вищої освіти.

СТАН ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Леся Людвигівна Галаманжук — 2024-05-31

Стаття присвячена проблемі готовності майбутніх педагогів до використання освітніх технологій у професійній діяльності. Обґрунтовано, що важливою складовою підготовки майбутніх педагогів постає готовність до використання освітніх технологій у професійній діяльності майбутніх вчителів та вихователів, оскільки це постає як актуальна проблема педагогічної науки та практики. Мету цієї публікації було визначено як виокремлення основних чинників, що впливають на готовність майбутніх педагогів до інноваційної діяльності, а також, на основі анкетування, з’ясування стану готовності майбутніх педагогів до використання інноваційних технологій у професійній діяльності. Проаналізовано нормативні документи щодо визначення в них необхідності під час професійної підготовки майбутніх педагогів формувати у них готовність до використання освітніх технологій. Запропоновано основні дефініції понять «готовність», «готовність до використання інноваційних технологій» відповідно до досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених. Здійснено аналіз наукової літератури, що дозволило визначити готовність майбутніх педагогів до використання освітніх технологій у професійній діяльності як сукупність знань щодо освітніх технологій та можливостей їх впровадження; вмінь та навичок щодо використання освітніх технологій у практичній діяльності; мотивації до використання освітніх технологій у професійній діяльності та наявність певних особистісних якостей педагога (насамперед таких як рефлексія, креативність та ін.). Крім цього, запропоновано зупинитись на трьох основних критеріях визначення стану готовності майбутніх педагогів до використання освітніх технологій у професійній діяльності, а саме: мотиваційному, когнітивному та діяльнісному. Описано емпіричне дослідження стану готовності майбутніх педагогів до використання освітніх технологій у професійній діяльності шляхом опитування, яке було проведено серед здобувачів освіти другого (магістерського) рівня вищої освіти освітніх програм «Дошкільна освіта» і «Управління навчальним закладом» Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, згідно з визначеними критеріями. Відповідно до отриманих результатів, визначено можливі шляхи покращення стану готовності майбутніх педагогів до інноваційної діяльності, а також перспективи подальших досліджень.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У МОРСЬКИХ ЗАКЛАДАХ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Леонід Дмитрович Герганов — 2024-05-31

Сучасний стан освітнього процесу у морських закладах вищої освіти (ЗВО), слід визначити таким, що значна увага приділяється освіти дорослих у багатьох міжнародних акціях, деклараціях, конвенціях, рішеннях та інших документах міжнародних організацій, де робиться акцент на можливість продовження освіти у зрілому віці, як одному з прав людини. Слід розглядати це, як шлях подолання кризи системи морської освіти, що не в достатній мірі задовольняє потреби як особистості у професійному становленні, так і суспільства у високоякісних фахівцях для експлуатації автоматизованих суден з роботою у скороченому екіпажу. Водночас визнано, для того щоб будь-які соціально-економічні, політичні реформи набули незворотного характеру і були реалізовані у повному обсязі, необхідно принципово по-новому (за змістом, характером) перенавчити не менш 25% дорослого, працездатного населення. Державні стандарти підвищення кваліфікації та подальшого дипломування моряків побудовані на національних вимогах та традиціях щодо компетентності осіб командного складу суден, а ЗВО морського профілю повинні забезпечувати підвищення кваліфікації в системі післядипломної освіти відповідно освітніх професійних програмам (ОПП у відповідності з вимогами Конвенції ПДНВ. Курси підвищення кваліфікації повинні включати вивчення змін у відповідних національних і міжнародних правилах щодо безпеки людського життя на морі і захисту навколишнього середовища, враховувати будь-які удосконалення вимог до відповідної компетентності. Сучасна традиційна система проходження курсів підвищення кваліфікації моряків у системі післядипломної освіти не задовольняє судновласників та потребує розробки нових концептуальних засад для такої важної ланки професійного становлення командного складу морських суден, яка б запропонувала сучасні методологічні підходи та методичні основи формування їх професійної компетентності з використанням сучасних ІКТ у педагогічних системах.

РИЗИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПІДГОТОВКИ ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИХ СПЕЦІАЛІСТІВ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Оксана Василівна Горбатюк — 2024-05-31

Актуальність досліджуваного питання та тема статті продиктовані проблемами, які виникли у сфері вищої освіти через повномасштабне вторгнення росії в Україну. Мета наукової публікації полягає у виокремленні та обґрунтуванні ризиків та перспектив у сфері вищої освіти в період воєнного стану. У для реалізації мети дослідження використані теоретичні методи наукового дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, формалізація та моделювання, SWOT-аналіз. До основних ризиків автор відносить: безпекова ситуація та інфраструктура, економічна занедбаність (колапс), зменшення кадрового потенціалу, невідповідність вищої освіти запитам національної економіки, відтік інтелектуального ресурсу («brain drain»), сугестивність освіти, гуманітарна криза. У контексті розвитку технологій та адаптації навчального процесу до різних умов роботи у період воєнного стану та ринку праці, розвитку міжнародної співпраці, інноваційних програм та проєктів, постійного обміну досвідом, розглянуто перспективи підготовки висококваліфікованих спеціалістів у вітчизняних закладах вищої освіти в умовах воєнних подій. Виокремленими перспективами зазначено можливості розвитку міжнародної співпраці для викладачів, можливості організації самостійної роботи студентів з використанням інформаційних технологій, можливості з впровадженням міжнародної допомоги, досягнення цілей стратегії розвитку вищої освіти, розвиток якісних онлайн курсів та підручників, розвиток неформальної освіти, створення Українського глобального університету, що забезпечує безперервність освіти незалежно переміщення чи міграції, та сприяє подоланню наслідків негативного впливу війни на освіту та її учасників. Ґрунтовний теоретичний аналіз засвідчує багатоаспектність порушеної проблеми, можливості подолання ризиків та розвитку перспектив та як наслідок – забезпечення якості вищої освіти. Перспективи подальших наукових розвідок автор вбачає в пошуку шляхів для мінімізації ризиків, які виникли, запобіганні виникненню нових та оптимізації шляхів їх подолання з метою забезпечення якісної підготовки висококваліфікованих спеціалістів в закладах вищої освіти України в умовах війни.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

Мар’яна Сидорівна Гордійчук — 2024-05-31

У статті розкрито теоретичні підходи, які використовуються для покращення якості освіти майбутніх педагогів; проаналізовано методи підготовки педагогів в умовах інновацій; досліджено підходи до організації освітнього процесу. Демократичні та інтеграційні зміни, що відбуваються в українському суспільстві, потребують істотного оновлення підходів щодо розв’язання поставлених суспільством перед освітою завдань. Це – і оновлення змісту освіти, і нові форми, прийоми, засоби навчання, виховання, розвитку та корекції, так і оцінювання навчальних досягнень учнів. В умовах реформування освітньої галузі кардинально змінюється зміст освіти: від знаннєвих пріоритетів до компетентнісного підходу. Ми виділили кілька сучасних професій, які з’являються в освітньому просторі, і те, яку роль ці професії відіграють у сучасній освіті. Також було розглянуто підходи, які забезпечують вплив педагога на життя учня. Нами проаналізовані тенденції розвитку особистості учнів та соціальний портрет школяра. Наприкінці статті було зроблено висновки, які підходи, з погляду автора, у підготовці педагогів є найефективнішими у сучасних соціокультурних умовах. Перспектива професійної діяльності педагога в умовах трансформації освіти виявляється в дискурсі реалізації завдань модернізації освіти, що визначають пріоритет розвитку особистості та адекватним сучасним тенденціям розвитку суспільства. Подальшого вдосконалення вимагає не тільки формування професійних якостей майбутніх педагогів, а й виховання у дусі поєднання національних та загальнолюдських цінностей, активної громадянської позиції, плюралізму та демократії. Не може залишатися без змін і шлях його реалізації, інструментарій впровадження. Застаріла авторитарна система взаємодії між учасниками освітнього процесу відживає, на зміну їй приходить партнерська взаємодія на засадах поваги, доброзичливості, довіри та відкритості.

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОНОВЛЕННЯ ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ У КОНТЕКСТІ ДЕРУСИФІКАЦІЇ ОСВІТИ

Раїса Олександрівна Гришкова — 2024-05-31

У статті йдеться про дерусифікацію освітнього простору в Україні, у зв’язку з чим виникла необхідність оновлення іншомовної підготовки студентів вищих закладів освіти. Своєю чергою, оновлення іншомовної підготовки студентів університетів вимагає змін у методичних засадах навчання іноземної мови. Під методичними засадами оновлення іншомовної освіти вітчизняні вчені-методисти мають на увазі упорядкування та дерусифікацію змісту навчання іноземних мов як відповідь на питання «Чого навчати?», осучаснення принципів навчання, що дають відповідь на питання «Як організувати освітній процес?», модернізацію методів та способів навчання й учіння як відповідь на запитання «Як навчати?». Наведені визначення поняття «дерусифікація», надані представниками різних наукових шкіл, та точка зору автора статті, що полягає у визнанні як необхідності позбавлення від російської ідеології, культурного впливу та мови, так і посиленні популяризації всього українського: мови, культури, традицій, славної історії нашого народу. У контексті дерусифікації переосмислено зміст навчання іноземної мови в період воєнного стану, що передбачає відмову від вивчення традиційних нейтральних тем і запровадження роботи над темами, що відповідають сьогоденню. Осучаснення методичних принципів має відповідати новим реаліям освітнього процесу: навчання в онлайн форматі, використання різних освітніх платформ, асинхронне проведення занять, відтермінування дедлайна виконання практичних завдань, зміна ролі викладача. Методи та способи навчання мають відповідати запитам студентів і фокусуватись на набутті практичних навичок володіння іноземною мовою, зростанні ролі самостійної роботи здобувачів вищої освіти, посиленні відповідальності кожного студента за власні успіхи/невдачі у навчанні.

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ВМС ЗС УКРАЇНИ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Олена Вікторівна Злобіна — 2024-05-31

У статті обґрунтовано структурно-функціональну модель організаційно-педагогічних умов практичної підготовки майбутніх офіцерів ВМС ЗС України у закладах вищої освіти. Визначено систематизацію основних видів практичної підготовки у ВВНЗ, виокремлення організаційно-педагогічних умов її забезпечення, обґрунтування структурно-функціональної моделі організаційно-педагогічних умов практичної підготовки офіцерів ВМС ЗС України. Методологічну основу статті становлять основні положення теорії пізнання та інформаційний, ресурсний, професійний підходи. Зазначено, що практична підготовка майбутніх офіцерів ВМС ЗС України охоплює весь цикл навчання за відповідними освітньо-професійними програми підготовки морських офіцерів всіх спеціальностей, який складається з різних видів практики (первинної військово-професійної підготовки, польового виходу та шлюпочного походу, корабельної практики, катерного (штурманського) походу, військового (флотського) стажування). Виокремлено організаційно-педагогічні умови практичної підготовки офіцерів ВМС ЗС України, а саме: цілеспрямоване формування мотивації майбутніх офіцерів ВМС, професіоналізація освітнього процесу, цифровізація навчання, організація та активізація освітнього процесу, формування психологічних якостей і вмінь. Обґрунтовано структурно-функціональну модель організаційно-педагогічних умов практичної підготовки офіцерів ВМС ЗС України. Формалізовано компетентність майбутніх офіцерів Військово-Морських Сил як сукупність мотиваційного, когнітивного, діяльнісного, емоційно-вольового і рефлексивного компонентів. Практична підготовка майбутніх офіцерів ВМС ЗС України є складовою неперервної професійної освіти фахівців в Україні. Структурно-функціональна модель організаційно-педагогічних умов практичної підготовки офіцерів ВМС ЗС України дає змогу виявити загальні системні властивості і якісні характеристики відносно самостійних елементів системи, які логічно пов’язані між собою і знаходяться у функціональній взаємодії. Результатом такої взаємодії має стати якісне формування лідерських компетентностей офіцерів ВМС ЗС України до виконання ними професійних обов’язків.

ДОСЛІДЖЕННЯ АБРЕВІАТУРНИХ СКОРОЧЕНЬ У ПРОФЕСІЇНІЙ ІНОЗЕМНІЙ МОРСЬКІЙ СФЕРІ

Тетяна Миколаївна Константинова — 2024-05-31

У статті акцентується увага на тому, що будь-яка мова рясніє абревіатурами, і ми настільки звикли до них, що використовуємо всюди. У текстах професійно спрямованої морської літератури та програм міститься велика кількість різноманітних предметів зі складною структурою. Щоб якнайшвидше передати інформацію та зменшити кількість громіздких фраз, слід використовувати абревіатуру. Абревіатури можна використовувати для економії місця та часу, щоб уникнути повторення довгих слів і фраз або просто для відповідності загальноприйнятому використанню. Найпоширенішими типами скорочень, що використовуються в морських професійних текстах, є акроніми, літерні абревіатури та скорочення, скорочення багатокомпонентних морських професійних термінів в англійській мові. Абревіатури в цій галузі також можна поділити на нестандартні, фразеологічні та складені для оптимізації обміну та передачі інформації. Фразеологічні абревіатури є засобом скорочення розмовних фраз і виразів. Само собою зрозуміло, що ми використовуємо абревіатури не лише в морських та інших робочих сферах, а й у повсякденному житті. Дослідження абревіатур також актуальне та пов'язане з широким поширенням скорочених слів у морській іншомовній науковотехнічній літературі. У статті зазначається, що абревіатури дають нам багато переваг, а саме: абревіатура забезпечує швидкий, легкий і зручний спосіб позначення чогось; економить час, зусилля та простір; його легше використовувати в повсякденному письмі; абревіатура полегшує читання. Тому абревіатури у вашому повсякденному мовленні полегшують і прискорюють спілкування, особливо на кораблі. Труднощі можуть виникнути у правильному використанні певних абревіатур та особливостей професійної термінології. Однак, як і в будь-якій сфері вивчення мови, знання та невелика практика допоможуть подолати труднощі. Судно також містить багато обладнання з довгими назвами, і як екіпаж корабля, ви повинні знати багато скорочених форм фраз. Правильна термінологія та скорочення також відіграють фундаментальну роль у цій складній галузі. Розмовляючи тією самою професійною мовою, можна уникнути непорозумінь, які найчастіше призводять до помилок і негативно впливає на ефективність обслуговування та дохід.

МЕТОДИЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Віктор Миколайович Лабунець — 2024-05-31

У статті проаналізовано сутність поняття «методична компетентність вчителя музичного мистецтва» на основі порівняльного аналізу різних авторських підходів, узагальнення й систематизації при аналізі психолого-педагогічної, методичної літератури та дисертаційних досліджень. Подано погляди сучасних науковців та дослідників щодо розвитку методичної компетентності вчителя. Особливу увагу приділено питанню впливу методичних знань, умінь та навичок на розвиток методичної компетентності сучасного педагога-музиканта. Запропоновано власне трактування поняття «методична компетентність майбутнього вчителя музичного мистецтва», окреслено сучасні вимоги до методичної діяльності майбутнього вчителя музичного мистецтва. Автори вважають, що методична компетентність вчителя музичного мистецтва ‒ це складне інтегративне утворення, що становить поєднання результату методичної підготовки, методичного досвіду та особистісних рис педагога-музиканта. На основі теоретичного аналізу проблеми та вивчення педагогічного досвіду виділено педагогічні умови, які, на думку авторів, є необхідними для ефективного формування методичної компетентності як складової професійного розвитку майбутнього вчителя музичного мистецтва, а саме: надання в освітньому процесі переваги особистісно-суб’єктивному чиннику, що сприяє формуванню самостійних творчих умінь студентів-музикантів та дозволяє максимально наблизити умови навчання до умов майбутньої професійної діяльності; орієнтація студентів на ціннісно-смислове ставлення до педагогічної діяльності, самоосвіту й творчий саморозвиток; надання студентам можливості достатньої варіативності щодо вибору засобів і методів вирішення художньо-виконавських, вербальноінтерпретаційних та творчих завдань, включення їх до дослідницької й проєктувальної роботи.

ФОРМУВАННЯ ЛІНГВІСТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Олеся Володимирівна Мартіна — 2024-05-31

Статтю присвячено дослідженню проблеми формування лінгвістичної компетентності майбутніх учителів початкових класів; обґрунтовано педагогічні умови формування лінгвістичної компетентності майбутніх фахівців початкової школи в цілісному освітньому процесі; розроблено систему формування лінгвістичної компетентності, яка містить мету, суб’єкти освітнього процесу, методику формування теоретичного і практичного характеру. Досліджуване питання зумовлює переосмислення навчання української мови в закладах вищої освіти, де змінюються акценти із вивчення теорії мови на формування умінь їх використовувати практично. Вища освіта повинна забезпечити високий рівень підготовки здобувача до життя, що має фахові знання, сформоване професійне мовлення тощо. Майбутній учитель початкових класів у процесі професійної підготовки повинен розвивати уміння комунікувати мовленнєвими засобами, тобто володіти комунікативною компетентністю. Методологічною основою дослідження є теоретичні аспекти реформування вищої освіти. У статті застосовуються методи педагогічного дослідження: аналіз наукових та теоретичних концепцій; вивчення, синтез, узагальнення літератури, зокрема психолого-педагогічної, лінгвістичної і методичної; спостереження над процесом комунікації; узагальнення педагогічного досвіду з метою вивчення стану розробленості досліджуваної проблеми. Науковою новизною дослідження є конкретизація поняття «лінгвістична компетентність», яка є важливим чинником для засвоєння інформації, оволодіння навичками та знаннями, необхідними для майбутньої професії вчителя початкових класів.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ПРОЄКТНОДОСЛІДНИЦЬКИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА

Олександр Сергійович Мельник — 2024-05-31

У статті досліджуються проблеми використання технологій штучного інтелекту в системі професійної підготовки майбутнього педагога, зокрема акцентується увага на пріоритетах цього виду інноваційних технологій у розвитку професійних компетентностей студентів, сприянні індивідуалізації освітнього процесу через формування індивідуальної освітньої траєкторії професійного становлення. Представлено результати аналізу різних позицій науковців щодо сутності технологій штучного інтелекту, їх провідних характеристик, можливостей застосування в освітньому процесі. Особлива увага звертається на практики використання технологій штучного інтелекту, зокрема текстового генератора ChatGPT, а також найбільш поширені недоліки та зловживання, пов’язані з академічною недоброчесністю. Доводиться значення позиції студента як суб’єкта своєї професійної підготовки, його мотивованість в отриманні якісної освіти, відповідно забезпеченні конкурентоспроможності в майбутній професії, яка виступає підґрунтям ефективного використання можливостей ШІ. У цьому плані виділяються проєктно-дослідницька діяльність майбутнього педагога, яка забезпечує коректність та доброчесність роботи з технологіями штучного інтелекту, зокрема забезпечує аналіз кожної конкретної освітньої ситуації і проєктує логіку, форми та методи навчальної роботи з досягнення очікуваних цілей діяльності. Проєктно-дослідницькі компетентності розглядається як умова продуктивного використання ШІ та наслідок – вони відносяться до групи компетентностей, які є актуальними і у своєму освітньому процесі, і у майбутній професії в організації навчальної діяльності школярів. Визначено проблеми та форми прояву неефективного використання технологій ШІ та можливості їх нівелювання.

ПЕРЕДУМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Христина Петрівна Мельник — 2024-05-31

Стрімкий розвиток цифрових технологій та їх вплив на всі сфери життя створює нові можливості та виклики для вищої освіти. Цифрові технології дозволяють створювати нові форми навчальних матеріалів, які можуть бути більш інтерактивними та залучаючими. Це можуть бути електронні підручники, відеоуроки, симуляції, інтерактивні завдання та інші ресурси, що допомагають здобувачам вищої освіти краще засвоювати матеріал. Важливо, щоб ці матеріали були якісними, відповідали навчальним програмам та були доступними для всіх здобувачів вищої освіти. Крім того, варто активно використовувати відкриті освітні ресурси (Open Educational Resources, OER), які можуть бути використані для збагачення освітнього процесу. Цифрові технології вимагають адаптації навчальних програм для забезпечення їх відповідності новим формам навчання. Це може включати розробку нових курсів, зміну змісту існуючих програм, впровадження нових методів навчання та оцінювання. Крім того, важливо розвивати цифрові навички здобувачів, щоб вони могли ефективно використовувати технології у своїй професійній діяльності. Це включає навчання основам програмування, роботи з базами даних, аналізу даних, кібербезпеки та інших навичок, які є важливими в сучасному цифровому світі. Передумови застосування цифрових технологій в освітньому процесі закладів вищої освіти є комплексними та різноманітними. Вони включають технічні, педагогічні, організаційні аспекти, які вимагають ретельного планування та координації. Успішне впровадження цифрових технологій може значно підвищити якість освіти, зробити її більш доступною та інклюзивною, сприяти розвитку інновацій та творчих підходів до навчання. Однак для цього необхідно забезпечити готовність педагогічного колективу, створити відповідну інфраструктуру, розробити ефективну стратегію, залучити всіх стейкхолдерів. Тільки комплексний підхід дозволить досягти бажаних результатів та зробити процес навчання ефективнішим та цікавим.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ В УМОВАХ ІННОВАЦІЙНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Олексій Павлович Муковіз — 2024-05-31

У статті проаналізовано педагогічні умов, які сприяють ефективному формуванню комунікативної толерантності здобувачів закладів професійнотехнічної освіти в рамках інноваційного освітнього середовища. Доведено, що розуміння та впровадження педагогічних умов можуть значно підвищити якість освіти, забезпечуючи студентам необхідні знання, уміння та навички для їхнього майбутнього професійного розвитку. Розглянуто дефініції «умова» та «педагогічна умова» з різних наукових позицій, підкреслюючи їх полісемантичність та важливість у контексті освітнього процесу. Через психологічний та педагогічний аналіз умов з’ясовано їхню роль як каталізаторів для розвитку особистості та сприяння комунікативній толерантності. Визначено, що педагогічні умови для формування комунікативної толерантності студентів описуються як інтегрований комплекс педагогічних заходів. Ці заходи мають на меті не лише підвищення якості професійної підготовки та конкурентоздатності майбутніх фахівців на ринку праці, але й ефективне формування всіх аспектів комунікативної культури на основі синергетичного, культурологічного та особистісно орієнтованого підходу до нової парадигми освіти. Важливим є оновлення змісту навчання, впровадження сучасних методик і технологій, а також створення інноваційного освітнього середовища, яке відповідає потребам сучасного динамічного світу. Висвітлено, що сучасне інноваційне освітнє середовище вимагає інтегрованого підходу до навчання, що включає виховання усвідомлення необхідності комунікативної толерантності, стимулювання мотивації до її розвитку та залучення студентів до активної участі в освітньому процесі. На основі проведеного аналізу сформовані висновки, що ефективне формування комунікативної толерантності серед здобувачів закладів професійно-технічної освіти залежить від впровадження цілісного комплексу педагогічних умов. Це включає розвиток інклюзивного середовища, застосування активних навчальних методів, інтеграцію навчальних матеріалів, які сприяють розвитку толерантності, та підтримку міжкультурного діалогу. Підкреслено важливість педагогічної майстерності викладачів та необхідність їхнього постійного професійного розвитку для досягнення високих результатів у формуванні комунікативної толерантності серед здобувачів освіти.

ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ У МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

Сергій Васильович Починок — 2024-05-31

У статті висвітлено практичні методи використання засобів штучного інтелекту та ефективність їх застосування з метою формування національноісторичної свідомості особистості. Серед безлічі мережевих ресурсів, які сприяють здобуттю студентами нових знань про історичне та культурне минуле для формування національно-історичної свідомості майбутніх педагогів професійного навчання у закладах вищої освіти, особливе місце посідають віртуальні екскурсії. Для створення такого типу екскурсій пропонуємо звернути увагу на використання декількох засобів штучного інтелекту, таких як IDEOGRAM, BING, GEMINI, INVIDEO AI, MYLENS AI. Ці засоби допоможуть урізноманітнити, об’єднати та класифікувати графічний та відео матеріали. У статті використано такі методи дослідження, як аналіз та узагальнення. На основі проведеного дослідження сформульовано рекомендації щодо використання засобівштучного інтелекту для створення віртуальних екскурсій під час вивчення дисципліни історія України в закладах вищої освіти. Така інтеграція сприятиме розвитку національної свідомості здобувачів вищої освіти, надаючи їм захватний та інтерактивний досвід історичних пам'яток, культурних пам'яток і природних чудес у своїй країні. Віртуально досліджуючи ці важливі місця, студенти можуть глибше зрозуміти та оцінити історію, спадщину своєї нації.

ТИПОЛОГІЯ ТРУДНОЩІВ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ НЕЛІНГВІСТИЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ

Яна В’ячеславівна Стрельчук — 2024-05-31

У навчанні іноземної мови студентів нелінгвістичних факультетів на кожному етапі процесу необхідним явищем є мотивована відповідь на запитання «з якою метою вивчається те чи інше», що, у свою чергу, створює додаткову мотивацію та готує студентів для ситуації професійно орієнтованого спілкування з представниками цільової культури в рамках теми, визначеної спецнапрямом. Активізації комунікативної та пізнавальної діяльності студента нелінгвістичного університету може сприяти, наприклад, матеріал про новітні пристрої та технології у сфері професійної діяльності, розробка та проєктування різноманітного програмного забезпечення та Інтернет-комунікації, технології та ін. Належну увагу слід приділяти мимовільному запам'ятовуванню, яке створює сприятливі умови для вивчення іноземної мови, сприяє утриманню матеріалу в пам'яті не тому, що його потрібно запам'ятати, а тому, що його неможливо не запам'ятати, завдяки зацікавленості учнем змістом завдання. Оволодіння набутим мовним матеріалом буде продуктивним у разі цілеспрямованого розвитку іншомовного мислення студента. У зв'язку з тим, що мислення переважно супроводжується мовним домислом, необхідно, щоб мовлення характеризувалося новизною й оригінальністю як за змістом, так і за лексико-граматичним оформленням. Зауважимо, що чим легше відбувається процес мислення іноземною мовою, тим раціональніше використання науковотехнічної інформації. У даній статті автором представлена наступна типологія труднощів у навчанні іноземних мов студентів нелінгвістичних факультетів: лінгвістичні, дидактичні, мотиваційні, соціокультурні, вікові зумовленості та шляхи їх подолання. У результаті підвищується мотивація та самооцінка студентів до вивчення мови, розкриваються їхні інтелектуальні можливості, покращується якість виконання навчальних завдань, загалом засвоєння іноземної мови стає ефективнішим.

РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО ТА ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ СТУДЕНТІВ В ІННОВАЦІЙНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Наталія Володимирівна Третяк — 2024-05-31

У статті розглянуто особливості формування та розвитку критичного мислення та творчих здібностей студентів в інноваційному освітньому середовищі. У статті досліджено також процес розвитку критичного та творчого мислення студентів в інноваційному освітньому середовищі; також розкрито значення поняття критичного мислення: філософського підходу, що дає змогу зосередити увагу на критичному мисленні як на методології раціонального. Дослідження зосереджується на вивченні методів, стратегій та інструментів, що сприяють формуванню цих важливих когнітивних навичок у студентів. В освітньому процесі, орієнтованому на інновації, акцент зроблено на розвитку критичного мислення, яке допомагає студентам аналізувати, оцінювати та робити висновки з інформації, а також на творчому мисленні, яке стимулює студентів до генерації нових ідей та рішень. Дослідження включає аналіз ефективних методик викладання, використання технологій та педагогічних підходів, спрямованих на розвиток цих вмінь у студентів. У результаті дослідження виявляються стратегії та рекомендації для впровадження інноваційних підходів в освітній процес з метою підвищення рівня критичного та творчого мислення серед студентів. У статті зроблено висновки про те, що інноваційна освіта є необхідною для створення конкурентоспроможного суспільства, яке здатне адаптуватися до середовища, яке стрімко змінюється, що сприяє розвитку критичного мислення, творчості, комунікаційних навичок та інших ключових компетенцій, необхідних для успішної соціальної та професійної реалізації. Інноваційна освіта включає в себе використання передових технологій, інтерактивних методів навчання, а також створення сприятливого середовища для розвитку студентів. Так, інноваційна освіта надає кожному студентові можливість розкрити свій потенціал та розвиватися як особистість. Шляхом впровадження новаторських педагогічних методів, активного використання технологій та стимулювання творчості, інноваційна освіта створює сприятливі умови для самореалізації студентів, їхнього зростання та досягнення успіху в різних сферах життя. Кожен студент має можливість розкрити свій потенціал та зростати як особистість. Тому впровадження інноваційної освіти є важливим напрямком розвитку освітньої системи загалом.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК СВІТОГЛЯДНА ОСНОВА ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ФАХІВЦЯ МОРСЬКОЇ ГАЛУЗІ

Людмила Петрівна Турлак — 2024-05-31

Стаття присвячена питанню щодо необхідності формування толерантності як світоглядного вектору професіонала XXI століття. Це обумовлено потребами сучасного мультикультурного суспільства, члени якого могли б свідомо конструювати професійний та культурний простір, спілкуватись і співпрацювати один із одним. На підставі аналізу відомостей та матеріалів фахово-орієнтованих джерел проаналізовано особливості світогляду, культури та професійної адаптації працівників морської галузі у складі мультинаціонального екіпажу судна. Міжособистісна взаємодія в умовах мультинаціонального екіпажу судна, потенційно здатна спровокувати етно-конфесійні, політичні, світоглядні конфлікти, попередженню яких сприяє толерантність як провідна характеристика особистості моряка. Проаналізовані основні соціальнопсихологічні складові, рівні та причини порушення професійної адаптації. Підкреслюється необхідність пошуку нових освітніх технологій у процесі загальної та спеціальної підготовки фахівця морської галузі. Стаття буде корисна науковцям, викладачам морських закладів вищої освіти та всім хто цікавиться проблемою гуманітарної складової професійної підготовки фахівців морської галузі.

СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ АКМЕОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ПЕДАГОГА

Павло Олегович Чайковський — 2024-05-31

У статті порушуються проблеми сутності акмеологічного підходу в системі професійної підготовки педагога, визначення найбільш характерних ознак цього підходу, а також умов його практичної реалізації на етапі розбудови компетентнісної, особистісно зорієнтованої освіти. У цьому контексті проаналізовано тенденції розвитку освітньої галузі, зокрема професійнопедагогічної освіти, а також проаналізовано підходи науковців щодо трактування сутності акмеологічного підходу. Визначено особливості, що є найбільш актуальними для забезпечення її компетентнісної, особистісної зорієнтованості. Доводиться високий рівень залежності впровадження акмеологічного підходу в систему загальноосвітньої діяльності школяра та систему професійної підготовки педагога, зокрема формування реального досвіду самоорганізації освітньої діяльності на основі досягнення прогнозованого освітнього/професійного успіху. Готовність майбутнього педагога до реалізації компетентнісного підходу (акмеологічна компетентність) трактується як складне полі функціональне утворення, що має ціннісний, цільовий, мотивувальний потенціал і спонукає (на основі само програмування, самореалізації) до досягнення власного акме як у процесі професійного становлення, так і професійної діяльності у майбутньому. Визначено умови практичної реалізації акмеологічного підходу в системі професійної підготовки майбутнього педагога, формування його акмеологічної компетентності. Інтегрально вони стосуються зовнішніх умов, пов’язаних з організацією освітнього процесу на особистісно, компетентнісно зорієнтованій основі, та внутрішніх, які у рамках заданих зовнішніх умов формують здатність студента до самоосвітньої діяльності, програмування професійного розвитку відповідно до власних потенційних можливостей.